Провадження №2-а/760/737/18
у справі №760/14221/17
04 квітня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
за участю секретаря - Каліщук М.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кованок Миколи Ярославовича, про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
02.08.2017 позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР №447897 від 11.07.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн., визнати дану постанову протиправною, скасувати її та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
В обґрунтування вимог зазначає, що 11.07.2017 року відповідачем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР №447897, відповідно до якої його було звинувачено у порушенні п. 15.4 ПДР України «стоянка другим рядом на проїзній частині» та накладено адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн..
Вважає оскаржувану постанову протиправною, а дії інспектора незаконними, оскільки постанова винесена з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема з таких підстав.
Постанова про адміністративне правопорушення була складена на місці зупинки транспортного засобу, а не «за місцем його скоєння», як передбачено ст. 276 КУпАП. Також, вважає, що постанова винесена з порушенням ст. 283 КУпАП, яка передбачає, що постанова виноситься за результатами розгляду справи, оскільки розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор грубо порушив права позивача, т.я. він був позбавлений можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Також, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, проігнорувавши порядок, встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП, не з'ясувавши повного та всебічного обставини справи, оскільки при її винесенні інспектором не бли вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у справі.
Крім того, зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки він не здійснював стоянку другим рядом на проїзній частині, а намагався здійснити заїзд та припаркувати автомобіль на виділеній синьою полосою парк майданчик, який і займає як першу так і частину другої полоси.
З наведених підстав, просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засіданні позивач не з'явивсь, подав суду заяву, у якій просить розглядати справу у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явивсь, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином сповіщений судом про час та місце розгляду справи. За таких обставин, враховуючи положення ст. 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності позивача та відповідача.
Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2017 в м. Києві по вул. Антоновича, 47, поліцейським 1-ї роти 4-го батальйону УПП в м. Києві ДПП Кованок М.Я. винесено постанову, серія БР № 447897, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн..
Дана постанова винесена за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за фактом порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 15.4 ПДР України під час керування автомобілем НОМЕР_1, а саме, що він здійснив стоянку другим рядом на проїзній частині. Згідно матеріалів справи, відповідачем не було складено за даним фактом протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк(п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено в ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).
Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачає,що справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема ст. 122 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 25-рп/2015 від 26.05.2017 року, щодо роз'яснення положень ст. 276 КУпАП, зокрема поняття «за місцем вчинення правопорушення» «за місцем його вчинення», дане поняття визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.06.2015 року, до ст. 222 КУпАП було внесено зміни, в частині того, що уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв». І дані положення Закону на момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 246623 не були визнані неконституційними, а тому, суд приходить до висновку, що в цій частині посилання позивача є безпідставними, а дії інспектора поліції правомірними.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з постанови, серія БР № 447897, від 11.07.2017 в ній не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, при цьому в постанові про адміністративне правопорушення відсутні мотиви відхилення інших доказів, зокрема пояснення правопорушника чи пояснення можливих свідків.
Посилань на будь-які інші докази вказана постанова також не містить.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав. З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи суд вважає, що останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов'язку покладеного на нього в силу ч. 2 ст. 77 КАС.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. є незаконним, а тому позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 19, 205, 241-244, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 /02034, АДРЕСА_1/ до поліцейського 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кованок Миколи Ярославовича /03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9/, про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати незаконними дії поліцейського 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кованок Миколи Ярославовича, щодо складання постанови серії БР №447897 від 11.07.2017 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Визнати протиправною та скасувати постанову серія БР №447897 від 11.07.2017, винесену поліцейським 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кованок Миколою Ярославовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : В.В. Лазаренко