Справа № 756/16003/17
Провадження № 2/752/3688/18
Іменем України
20.04.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Павлюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 2004 року сторони підтримували близькі стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3. 05 листопада 2008 року відділом РАЦС Оболонського РУЮ у м Києві було зареєстровано шлюб між сторонами у справі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_4. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року шлюб між сторонами у справі розірвано. Також вирішено питання про стягнення аліментів. 20 жовтня 2015 року між сторонами укладено договір про спільне утримання та виховання спільних дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. За умовами договору сторони визначили, що діти будуть проживати за місцем проживання матері.
На даний час, на думку позивача, місце проживання старшого сина необхідно визначити разом з батьком, який фактично займається вихованням та утриманням дитини.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, визначивши місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні визнали позовні вимоги та не заперечували проти їх задоволення.
Третя особа - служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечила явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження. (а.с. 9)
05 листопада 2008 року відділом РАЦС Оболонського РУЮ у м Києві було зареєстровано шлюб між сторонами у справі. (а.с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_4. (а.с. 10)
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року шлюб між сторонами у справі розірвано. Також вирішено питання про стягнення аліментів. Постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 12 500 грн. щомісячно, починаючи з моменту подачі позову до суду 03.09.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття, а у випадку навчання - до досягнення двадцяти трьох років, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 12 500 грн. щомісячно, але не мнше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову до суду 03.09.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття, а у випадку навчання - до досягнення двадцяти трьох років. (а.с. 11)
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2015 року між сторонами укладено Договір про спільне утримання та виховання спільних дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. (а.с. 14)
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до положень вказаної норми, суд вирішує спір щодо місця проживання малолітньої дитини, якщо батьки не дійшли згоди щодо її місця проживання.
Частинами 1 та 2 ст. 161 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_3, 2004 року народження,навчається в 7-Б класі гімназії "Консул" № 86 Печерського району м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови з 1-го класу. (а.с. 18)
З 2010 року відвідує спортивну секцію з рукопашного бою СК "РУКБО". За період відвідування тренувань з рукопашного бою питаннями, які пов"язані зі спортивною діяльністю дитини, а саме тренування, участь дитини у спортивних змаганнях, у навчально-тренувальних зборах, показових виступах, батьківських зборах тощо, займався батько дитини.
Встановлено, що позивач любить дітей, прикладає зусилля для забезпечення їх належного високого рівня побутових умов, навчання, харчування, фізичного, духовного і морального розвитку, постійного кваліфікованого догляду за станом їх здоров"я. У батька з дітьми існує психологічний контакт та прив"язаність один до одного. Відповідач має постійне місце проживання, власний бізнес, який забезпечує йому стабільний дохід.
З 05 лютого 2017 року малолітній ОСОБА_3, 2004 року народження, проживає разом з батьком ОСОБА_6 за місцем проживання останнього.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, зважаючи на вищевказані обставини.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виключних обставин, за яких місце проживання дитини не можна визначити з батьком ОСОБА_6
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_3, 2004 року народження, разом з батьком.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 258 - 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_6 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка с.Панівка В._Горського району Татарстан, іден. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_6 640 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: