Справа № 161/5872/18
Провадження № 1-кс/161/3276/18
про відмову у накладенні арешту на майно
25 квітня 2018 року м. Луцьк
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника володільця майна ОСОБА_4 ,
17 квітня 2018 року прокурор Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме, будівлю цукрового і карамельного цеху /літер М-2 і спеціальним об'єктом адмінкорпус/ літера А НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Своє клопотання мотивує тим, що СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010002321 від 19 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також забезпечення прав осіб, в яких останнє незаконно відчужено, в тому числі, збереження його як речового доказу, тому прокурор звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Заслухавши думку прокурора, який клопотання підтримав частково та просив його задовольнити в частині накладення арешту на вказане майно з забороною розпоряджатися ним, представника володільця майна, яка просила відмовити в накладенні арешту на майно, вважаючи клопотання безпідставним, оглянувши матеріали клопотання та долучені до нього документи, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.
Так, згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Згідно до вимог ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зважаючи, що прокурор в клопотанні, тай в судовому засіданні не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно, а саме, на нерухоме майно - будівлю цукрового і карамельного цеху /літер М-2 і спеціальним об'єктом адмінкорпус/ літера А-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, суду не надано достатніх доказів про те, що вказане нерухоме майно незаконно відчужено у власників і таке накладення відповідає ст. 170 КПК України, а також, що дане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим прокурору Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 слід відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, ст. 8 "Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод", слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно, а саме, будівлю цукрового і карамельного цеху /літер М-2 і спеціальним об'єктом адмінкорпус/ літера А НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1