19.04.2018 Справа № 920/94/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/94/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області (вул. Сумська, буд. 12, м. Охтирка, Сумська область, 42700) в інтересах держави в особі позивача - Охтирської міської ради Сумської області (вул. Незалежності, буд. 11, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 36467402),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Скафи Інни Олександрівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
про стягнення 66123,18 грн. на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2016,
за участю представників:
прокурор у справі: Вортоломей М.Ф.,
позивача: Сизоненко В.М. за довіреністю № 01-13/06 від 02.01.2018,
відповідача: не з'явився
08.02.2018 керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Охтирської міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 66123,18 грн. на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2016.
Ухвалою суду від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
12.03.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, проте відзив не скріплений підписом учасника справи (його представника).
Частиною 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Оскільки відзив не відповідає вимогам вказаної норми закону, тому не підлягає оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.
Ухвалою від 20.03.2018 у справі № 920/94/18 підготовче засідання відкладено на 10.04.2018.
Ухвалою суду від 10.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали вимоги викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Охтирська міська рада Сумської області, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майно, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Пункт 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Статтею 143 Конcтитуції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Отже, з огляду на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).
Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Таким чином, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення своєчасності та повноти надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів беззаперечно становить державний інтерес, а несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, відсутність поповнень територіальних бюджетів є порушенням інтересів держави. Відсутність наповнень бюджету у вигляді орендної плати ослаблює економічні основи Держави та місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснення належного та найбільш повного фінансування соціальних та інших потреб територіальної громади, розвитку інфраструктури м. Охтирка.
Разом з тим, Охтирською міською радою заходи щодо усунення порушень не вживались.
За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з позовом до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 121 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням № 252-МР від 29.03.2016 Охтирської міської ради «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок» затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано Скафі І.О. в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,2146 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та обслуговування складських приміщень) - землі житлової та громадської забудови (для комерційного використання) по вул. Залізничній, 33 (кадастровий номер - 5920386900:01:002:5063).
На підставі вищевказаного рішення 12.05.2016 між позивачем - Охтирською міською радою (орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем Скафою Інною Олександрівною (орендар за договором) був укладений договір оренди землі, відповідно до якого відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Охтирка, вул. Залізнична, 33, кадастровий номер - 5920386900:01:002:5063 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та обслуговування складських приміщень) - землі житлової та громадської забудови (для комерційного використання) загальною площею 0,2146 га.
Передача земельної ділянки відбулась 30.05.2016, про що між сторонами у той же день було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
Договір укладено на 10 років (п. 7 договору).
Відповідно до пунктів 8-10 договору орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі у розмірі 5% нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі ? частини річної орендної плати не пізніше 30 числа наступного за останнім календарним днем звітного місяця.
Пунктом 28 договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:01:002:5063 09.06.2016 зареєстровано за Скафою І.О. строком на 10 років (а.с. 32-33).
В обґрунтування позовних вимог, прокурор та позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної сплати орендної плати у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 66123 грн. 18 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданої відповідачем за 2016 рік податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) річна сума орендної плати за вищевказаним договором оренди земельної ділянки становить 27707,21 грн., за 2017 рік річна сума орендної плати за вищевказаним договором оренди земельної ділянки становить 46099,15 грн. (а.с. 25-28).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Як встановлено судом, у порушення умов договору оренди землі від 12.05.2016, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею станом на 19.12.2017 в розмірі 66123,18 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою-розрахунком № 5410/10/18-11-25-25 від 19.12.2017 Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області (а.с. 24).
Таким чином, твердження позивача щодо несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 12.05.2016 підтверджується матеріалами справи.
Поряд з цим, слід зазначити, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем і встановлений судом. Відсутність своєї вини відповідач, як особа, що порушила зобов'язання, суду не довів.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 66123,18 грн. заборгованості по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди землі від 12.05.2016.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені прокурором, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Скафи Інни Олександрівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Охтирської міської ради Сумської області (р/р 33211815700006, стягував Охтирська міська рада, код бюджету 37981563 ГУДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код платежів 18010900) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 66123 грн. 18 коп.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Скафи Інни Олександрівни (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код 03527891) 1 762 грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 23.04.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Спиридонова