19.04.2018 Справа № 920/1128/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1128/17 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Агрі» (вул. Механізаторська, буд. 4А. к. 23, м. Харків, 61054),
до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Велико-Писарівський, Сумська область, 42839),
про стягнення 700065,66 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 24-03/1 від 24.03.2017,
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 22.01.2018),
відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням уточненої позовної заяви) 732897 грн. 50 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 24.03.2017 № 24-03/1, а саме: суму заборгованості у розмірі еквівалентному 17000 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 604350,00 грн., три відсотки річних у розмірі 245,00 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 8709,75 грн., штраф у розмірі 3400,00 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 120870,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Відповідач подав письмовий відзив на позов вих. № 5 від 11.01.2018, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до договору № 24-03/1 від 24 березня 2017 року, укладеного між сторонами, позивач згідно акту приймання-передачі до договору від 24.03.2017 року передав, а відповідач прийняв прес-підбирач JOHN DERRE тип 592, сер. номер СС0592х040528, рік 2004, б/в за ціною 502350,00 грн. з урахуванням ПДВ. Згідно вказаного акту, який являється додатком до договору від 24 березня 2017 року, ціна визначена, як така, що є остаточною і коригування її відносно еквіваленту до євро не передбачено, також не зазначено, що вартість зазначена в акті дорівнює еквіваленту до євро на дату складання акту, що також свідчить про те, що ціна є незмінною і сторонами це погоджено.
За вказаних обставин, відповідач вважає безпідставною вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 543830,00 грн., і відповідно безпідставним є також нарахування штрафних санкцій на вказану суму основної заборгованості, а не на суму 502350,00 грн.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 625 від 23.01.2018) не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що вартість одиниці товару за договором встановлено в еквіваленті до євро і складає 17000,00 євро за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк». Оплата проводиться в гривнях за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк», встановленим на дату платежу та встановлено граничний термін для розрахунків - 01 серпня 2017 року. Отже, підписавши зазначений договір відповідач визнав, що вартість одиниці товару становить 17000,00 Євро, проте розрахунок за нього проводиться в національній валюті та у розмірі, що відповідатиме еквіваленту зазначеної вартості одиниці товару - 17000,00 Євро. В акті приймання-передачі від 24.03.2017 зазначено, що ціна одиниці товару становить 502350,00 грн., проте відповідачем не взято до уваги, що цей акт складено в момент фактичного передання товару позивачем відповідачу, а саме 24.03.2017 - в день підписання договору та на цей момент його вартість становила саме 502350,00 грн., тобто за курсом 29,55 грн. за 1 Євро.
Таким чином, позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на зазначений акт, як на підставу фіксування вартості товару у розмірі 502 350,00 грн., а отже і на визначення цієї вартості для нарахування розмірів штрафних санкцій та трьох відсотків річних.
Щодо розміру штрафу позивач зазначає у відповіді на відзив, що виходячи з частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Постанова ВСУ по справі №3-11гс11 від 28.02.2011р. та Постанова ВСУ по справі №3-4гс11 від 25.01.2011р.).
Таким чином, позивач вважає, що його вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 20 % від вартості товару, за не виконання відповідачем свого зобов'язання, щодо сплати коштів за товар в строк до 01.08.2017, є таким, що відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 23.01.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання до 27.02.2018.
Ухвалою суду від 15.02.2018 було відкладено підготовче засідання на 27.02.2018 та зобов'язано відповідача повторно надати суду відзив на уточнену позовну заяву позивача, а ухвалою суд від 27.02.2018 закрито підготовче провадження у справі № 920/11281/17 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 29.03.2018.
17.04.2018 до суду надійшло клопотання № 92 від 17.04.2018 відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні його представника.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки строк розгляду справи по суті закінчується, натомість відповідач в судові засіданні явку повноважного представника не забезпечив та вимог ухвал суду від 23.01.2018, від 15.02.2018, від 27.02.2018, від 29.03.2018 не виконав щодо надання відзиву на уточнену позовну заяву.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати будь-які додаткові пояснення по суті спору та/або докази, якщо він вважав за необхідне їх подати, заздалегідь в письмовому вигляді через канцелярію суду або направити до суду поштою, кур'єром.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимог та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:
24.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Агрі» (позивач, продавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 24-03/1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця бувший у використанні прес-підбирач JOHN DERRE 592 (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2. договору вартість одиниці товару за цим договором встановлено в еквіваленті до євро і складає 17000 євро, що відповідає 502350 грн. за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк», встановленим на дату підписання договору. Оплата проводиться в гривнях за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк», встановленим на дату платежу.
Розділом 2 договору встановлено, що товар передається покупцеві згідно акту приймання-передачі. Строк оплати - до 01 серпня 2017 року. Покупець вважається таким, що виконав всі свої зобов'язання по оплаті товару з моменту перерахування загальної вартості товару. Дата передачі - згідно акту приймання-передачі. Порядок оплати за товар згідно договору, відповідно до загальної вартості, зазначеної у договорі здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок продавця.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, передав відповідачу визначену у договорі техніку, а відповідач прийняв товар загальною сумою 502350,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 24.03.2017 та видатковою накладною № 2 від 24.03.2017 (а.с. 11).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем (з урахуванням уточненої позовної заяви) в сумі 17000 євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 604350,00 грн.
Судом було здійснено перерахунок нарахованих сум за допомогою програми ЛІГА: ОСОБА_3 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітиичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018. Суд встановив, що до стягнення підлягає заборгованість у розмірі еквівалентному 17000 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 603500,00 грн., три відсотки річних у розмірі 245,00 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 8697,50 грн., штраф у розмірі 3400,00 Євро, що станом на 23.01.2018 року за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 120700,00 грн.
Згідно з частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).
При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару вартістю 502350,00 грн. (на момент складання акту приймання-передачі) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі та своєчасно, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 192 ЦК України).
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд встановив, що умовами договору купівлі-продажу № 24-03/1 від 24.03.2017, а саме п. 1.2., передбачена відповідність оплати суми товару на дату платежу в сумі, еквівалентній 17000 євро за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк».
Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 245,00 євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 8697,50 грн. 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати % річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві за період з 01.08.2017 по 23.01.2018 нараховано 3 % річних в загальній сумі 245,00 євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 8697,50 грн.
З огляду на викладене, оскільки право позивача щодо стягнення 3% річних передбачене чинним законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 8697,50 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач неналежним чином виконав свої майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплатою товару в узгоджені сторонами строки, а отже у позивача виникло право стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 3.3. договору.
Отже позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 %, що становить 3400,00 євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 120700,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 120700,00 грн.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не подано доказів сплати боргу у повному обсязі, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу продукції № 24-03/1 від 24.03.2017 та положень ст. 533 Цивільного кодексу України, визначену за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» євро станом на 23.01.2018, як зазначено в уточненій позовній заяві, а саме заборгованості в сумі 17000,00 євро, що становить 603500,00 грн., 3% річних в сумі 245,00 євро, що становить 8697,50 грн., штраф в сумі 3400,00 євро, що становить 120700,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 10500 грн. 98 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (42839, Сумська область, В-Писарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, б. 1, код ЄДРПОУ 00497727) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Агрі» (61054, Україна, м. Харків, вул. Механізаторська, буд 4А, к. 23, код ЄДРПОУ 34955148) суму заборгованості за договором купівлі-продажу від 24.03.2017 № 24-03/1 у розмірі еквівалентному 17000,00 (сімнадцять тисяч) Євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 603500 (шістсот три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 245,00 (двісті сорок п'ять) Євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 8697,50 (вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн.. 50 коп., штраф у розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста) Євро, що станом на 23.01.2018 за офіційним комерційним курсом ПАТ «Приватбанк» складає 120700,00 (сто двадцять тисяч сімсот) грн.. 00 коп.
3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (42839, Сумська область, В-Писарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, б. 1, код ЄДРПОУ 00497727) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Агрі» (61054, Україна, м. Харків, вул. Механізаторська, буд 4А, к. 23, код ЄДРПОУ 34955148) витрати по сплаті судового збору в сумі 10500 грн. 98 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 24.04.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. СПИРИДОНОВА