23 квітня 2018 р. Справа № 814/765/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, пров. 4-й Баштанський, 8, м. Миколаїв, 54028
до відповідача:Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. В'ячеслава Чорновола, 1/1, м. Миколаїв, 54028
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014р. № НОМЕР_1,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) від 13.10.2014 року № НОМЕР_1.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року усправі № 814/3851/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року усправі № 814/3851/15 залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року по справі № 814/3851/15 скасовані; справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справі присвоєно новий номер (814/765/17) та передано на розгляд судді Лісовській Н.В.
Ухвалою суду від 14.04.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.09.2017 року по справі призначено експертизу документів фінансово-кредитних операцій; провадження у справі було зупинено до одержання результатів експертизи.
15.12.2017 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в новій редакції.
14.03.2018 року справа № 814/765/17 повернулась з експертної установи до суду.
Ухвалою від 15.03.2018 року суд поновив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, спираючись на невідображення у декларації про майновий стан за 2013 рік отриманий дохід від ТОВ «ОТП Факторінг Україна» в сумі 61007,07 грн., оскільки прощена заборгованість в сумі 61007,07 грн. включає в себе пеню, відсотки за користування кредитом, комісію за надані послуги, штрафні санкції, а тому не є доходом в розумінні Податкового кодексу.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про прощення боргу. ТОВ «ОТП Факторінг України» було включено суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, внаслідок чого сума відображена в відомостях Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за 2013 рік на користь ОСОБА_1 Відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору № CL-400/020/2008 від 04.02.2008 року отримав від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредит в сумі 18704,95 доларів США.
Також, 08.04.2008 року позивач уклав з банком договір № 001/2726/08, за умовами якого позивач отримав кредитну картку з лімітом 5000,00 грн.
12.12.2013 року за умовами Додаткового договору № 1 до договору №001/2726/08 від 08.04.2008 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 3623,72 грн.
Відповідно до умов Додаткового договору № 1 від 24.12.2013 року до кредитного договору № CL-400/020/2008 від 04.02.2008 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» також здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 57883,35 грн.
В серпні 2014 року ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2013 рік, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 10141,80 грн., внаслідок невідображення у декларації про майновий стан за 2013 рік суми прощеного боргу в розмірі 61007,07 грн. (дохід отриманий як додаткове благо), про що складено акт № 2969/14-02-17-03-3136214051.
На підставі зазначеного акту перевірки, 13.10.2014 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 10141,80 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2705,45 грн. Разом: 12847,25 грн.
Не погоджуючись з висновками ДПІ та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач стверджує, що прощення (списання) заборгованості в розмірі 61007,07 грн. за кредитними договорами не є доходом, одержаним як додаткове благо, у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому й не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Додаткові блага у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Виходячи з наведеної норми, оподаткуванню підлягає прощена кредитором основна сума кредиту, тобто «тіло» кредиту. Прощені кредитором нараховані проценти, штрафи та комісії за користування кредитом оподаткуванню не підлягають.
Тому, в даному випадку, виявлена сума прощеного позивачу боргу в розмірі 61007,07 грн., не є безумовною підставою для висновків про заниження позивачем податку на доходи, оскільки а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи ДПІ не встановлено з чого саме складається ця сума прощеного боргу.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на запит суду не надало детального розрахунку прощеної суми заборгованості ОСОБА_1, спираючись на відсутність такої інформації. Невідомо про склад прощенної заборгованості і позивачу.
Отже, відображення у податковій звітності ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прощення боргу ОСОБА_1 є лише приводом для відповідача щодо проведення податкової перевірки, з'ясування всіх обставин прощення, встановлення складових сум.
У цьому ж випадку, відповідач під час перевірки не встановив, що сума прощеного боргу 61007,07 грн. цілком складається з основного зобов'язання або в якійсь частині.
Таким чином, за відсутності відомостей про те, що 61007,07 грн. прощенного боргу є основним зобов'язанням, неможливо дійти висновку, що це є додатковим благом в розумінні ст. 165 ПК України та з нього позивач повинен сплачувати податок.
При цьому, відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також, висновком експерта від 05.03.2018 року № 09/3-415 за результатами проведеної судово-економічної експертизи встановлено: «У разі прощення заборгованості сум пені, що були нараховані до моменту укладання: Додаткового договору №1 від 24.12.2013 у розмірі 57383,35 грн. та Додаткового договору від 12.12.2013 у розмірі 3623,72 грн. висновки, які викладені у акті 22.08.2014 № 2969/14-02-17-03-3136214051 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в частині того, що ОСОБА_1 при списані заборгованості по Кредитному договорі CL- 400/020/2008 від 04.02.2008 порушено вимоги пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - документально не підтверджуються».
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження його позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (пров. 4-й Баштанський, 8, м. Миколаїв, 54028) до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. В'ячеслава Чорновола 1/1, м. Миколаїв, 54028) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № НОМЕР_1.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.
Суддя Н. В. Лісовська