Провадження №2-а/760/1072/18
Справа №752/17663/16
06 квітня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора УПП м. Києва ДПП 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Петричук Марини Віталіївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №263933 від 22.09.2016 року та закрити справу.
28.10.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.
08.02.2017 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів.
23.03.2017 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва справу передано на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
15.01.2018 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач звертаючись з позовом до суду до відповідача вимоги обґрунтовував тим, що він 22.09.2016 року о 13.30 год. рухаючись по Столичному шосе на автомобілі марки КІА SOUL, д.н. НОМЕР_1, був зупинений інспектором УПП м. Києва ДПП 3 батальйону 1 роти лейтенантом поліції Петричук М.В.
На вимогу інспектора позивачем було надано посвідчення водія категорії «В» та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Після чого, позивачем було продовжено рух та вирішено заїхати до найближчої АЗС «Shell» для придбання питної води. Інспектором було продовжено рух за його автомобілем.
Виходячи зі змісту постанови серії АР №263933 від 22.09.2016 року, яка була отримана позивачем засобом поштового зв'язку 18.10.2016 року, позивач керував транспортним засобом без посвідчення водія та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вважає зазначену постанову незаконною, надуманою та необґрунтовано, оскільки при її винесені відповідачем не були роз'ясненні права, відповідач при розгляді справи не встановив дійсні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності з порушенням порядку розгляду справи та прав позивача.
Будь-яких відомостей про те, чи були відібрані пояснення у позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення оскаржувана постанова не містить. Також, в ній не відображено чи були роз'ясненні позивачу будь-які права та порядок оскарження такого рішення в разі незгоди з ним позивачем.
Вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду справи та не забезпечив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
22.03.2018 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що нею при винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП було дотримано вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, норм КУпАП.
Оскільки постанову була винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження сторони в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши відзив відповідача, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №263933 від 22.09.2016 року вбачається, що 22.09.2016 року о 13.30 год. за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 38, позивач керуючи автомобілем КІА SOUL, д.н. НОМЕР_1, не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. «а», «г» п. 2.1 Розділу 2 «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» ПДР, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306.
Постановою від 22.09.2016 року серії АР №263933 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Підставою для прийняття зазначеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стала відсутність у позивача, який керував транспортним засобом, посвідчення водія відповідно категорії та полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (який бере участь у дорожньому русі) без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічні положення містяться в ст. 37 Закону України «Про дорожній рух».
Слід зазначити, що при перевірці наявності та чинності укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між позивачем (страхувальником) та страховою організацією (страховиком) за номерним знаком транспортного засобу, яким керував позивач НОМЕР_1, на офіційному веб-порталі МТСБУ відомості про страховика, що видав поліс за транспортним засобом, і про статус страхового полісу на день прийняття оскаржуваної постанови серії АР №263933 від 22.09.2016 року відсутні, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-порталу МЬСБУ).
Крім того, позивачем не надано доказів про існування зазначеного полісу на день винесення постанови.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не мав при собі страхового полісу, оскільки відповідний договір між ним та страховою організацією на час прийняття оскаржуваної постанови не укладався.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Отже, відповідно до зазначених положень актів законодавства є очевидним, що воді транспортного засобу зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а також зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та страховий поліс.
Водночас, при перевірці поліцейським наявності у позивача посвідчення водія та страхового полісу, виявилось, що позивач не мав при собі зазначених документів. Відтак, позивач керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія та поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
Згідно ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем при винесені постанови були наведені доказів, на яких ґрунтується її висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції досліджувались.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 126, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора УПП м. Києва ДПП 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Петричук Марини Віталіївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя