Іменем України
18 квітня 2018 року
Київ
справа №227/2253/16-а
провадження №К/9901/12338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу 227/2253/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Скрипського Владислава Вікторовича, поліцейського 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Скрипського В.В. - поліцейського 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську, в якому просив:
визнати дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Скрипського В.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП протиправними;
скасувати постанову серії ПС2 № 987492 від 25 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП та провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення ПС2 № 987492 від 25 травня 2016 року відповідачем до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП за сукупністю правопорушень. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки в постанові не зазначено, який нормативний акт ним порушено, відсутнє посилання на правила дорожнього руху, порушення, що зазначене у постанові, не відповідає його формулюванню у відповідних пунктах ПДР. Під час притягнення до відповідальності відповідач не надав йому доказів його вини, не відібрав від нього пояснень.
Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, оскільки правил дорожнього руху не порушував, а викладені висновки в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він зробив вимушену зупинку і мав поліс обов'язкового страхування.
Просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Скрипського В.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП - визнано протиправними.
Скасовано постанову серії ПС2 № 987492 від 25 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2016 року скасував постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року та прийняв нову, якою позов задовольнив частково.
Визнано дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Скрипського В.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправними.
Скасовано постанову поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Скрипського В.В. серії ПС2 №987492 від 25 травня 2016 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій було прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 травня 2016 року у місті Дніпропетровськ по проспекту Газети Правди, поліцейським 4 роти 1 батальйону УПП у місті Дніпропетровськ, рядовим поліції Скрипським В.В. була винесена Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 987492.
Відповідно зазначеної постанови, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Ford Kuga, номерний знак НОМЕР_1, 25 травня 2016 року о 07:28 у місті Дніпропетровськ, проспект Газети Правди, 2, здійснив зупинку ближче 10 м. від повороту до прилеглої території чим порушив п.п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху. При перевірці документів з'ясувалося, що відсутній поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.п. 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Стягнення накладено у відповідності до статті 36 КУпАП за сукупністю правопорушень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення вказано на порушення позивачем частини 1 статті 122, частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом оскаржуваної постанови від 25 травня 2016 року, ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 10 метрів від повороту до прилеглої території, чим порушив вимоги п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху. При перевірці документів з'ясувалося, що відсутній поліс обов'язкового страхування, чим позивач порушив п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - Правила) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 15.1 Правил зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.9 Правил визначено, що зупинка забороняється: зокрема, и) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
У пункті 2.1 Правил визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: зокрема, ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, наведеними нормами визначено, що позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху. Відступати від виконання своїх обов'язків водій може лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Органи Національної поліції на виконання статті 222 КУпАП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 1.10 Правил, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 щодо порушення ним частини 1 статті 122 КУпАП зазначав, що він хотів змінити рух транспортного засобу шляхом повороту на другорядну автодорогу. Побачивши, що рух на вказану дорогу неможливий (заборонений), він вирішив не порушувати ПДР та рухався далі, але в цей час раптово перестав працювати двигун. Після того, як він завів двигун та доїхав до місця паркування на проспекті Газети Правда, де і зупинився, до нього під'їхали працівники поліції, та відразу пред'явили, що ним порушені правила дорожнього руху та склали постанову.
На момент виявлення такої обставини працівники Національної поліції не вчинили будь-яких дій по фіксуванню порушення Правил дорожнього руху позивачем, у зв'язку з чим, не може бути доведена правомірність прийнятої відповідачем постанови в частині визначення порушення позивачем вимог пункту 15.9 (и) Правил дорожнього руху, (тобто скоєння адміністративного правопорушення передбаченого частини 1 статті 122 КУпАП).
Що стосується іншої частини оскаржуваної постанови, в якій визначено порушення позивачем вимог пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху та кваліфікація цих дій як адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2.1 (ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників" від 01 липня 2004 року № 1961-IV передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліс (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час перевірки документів, позивачем не було надано працівникам патрульної поліції поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КпАП України про порушення позивачем пункту 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху.
Позивач звертав увагу судів, що відповідач усупереч норми пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху в постанові зазначив «поліс обов'язкового страхування» замість необхідного поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дійсно, в постанові вказаний документ визначено неповно, однак, зазначена обставина не звільняє від обов'язку підтвердження наявності у позивача полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під час зупинки інспектором патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, з чим погоджується Верховний Суд, що під час розгляду справи знайшло своє підтвердження наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідач правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності та визначив адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України та обставин справи, дає підстави для висновку про те, що постанова серії ПС2 № 987492 від 25 травня 2016 року, в іншій частині, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець