Справа №574/36/18 Головуючий у суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 33/788/177/18 Суддя-доповідач ОСОБА_2
Категорія 130 КУпАП
19 квітня 2018 року суддя Апеляційного суду Сумської області Рунов В. Ю. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення № 574/36/18 за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року, за якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець Сумської області, м. Буринь, вул. Новоселівська, 9/8
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, -
В поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки суддею безпідставно здійснено розгляд справи у його відсутність, чим допущено порушення його права на захист. Відмова від проходження медичного огляду відбувалася з порушенням відповідного порядку та без роз'яснення наслідків такої відмови.
Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 22.02.2018 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_3 20.12.2017 близько 20 год. 18 хв. в м. Буринь по вул. Ринковій керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч.1 ст.285 КУпАП), а згідно ч.2 ст.294 КУпАП вона може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 через хворобу не був присутнім при розгляді справи та оголошенні суддею своєї постанови, копію судового рішення фактично отримав лише 27.03.2018, а тому, зважаючи на те, що він не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на цю постанову, то строк на апеляційне оскарження даного рішення судді підлягає поновленню, оскільки він був пропущений ОСОБА_3 з поважних причин.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 388581 від 20.12.2017, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Зазначені висновки судді суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судових засіданнях доказах, як в судах першої, так і апеляційної інстанціях.
Зокрема, факт вчинення водієм ОСОБА_3 правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, об'єктивно підтверджується, крім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, іншими доказами у справі, а саме:
- власноручними письмовими поясненнями ОСОБА_3 у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно яких останній відмовився проходити огляд на стан сп'яніння;
- показаннями в апеляційному суді свідків - лікаря Буринської ЦРЛ ОСОБА_4, медичної сестри Буринської ЦРЛ ОСОБА_5 та працівника патрульної поліції ОСОБА_6, згідно яких водій ОСОБА_3 у їх присутності в приміщенні лікарні відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, незважаючи на попередження щодо адміністративної відповідальності;
- відеозаписом з камери працівника патрульної поліції, згідно якого водій ОСОБА_3 в приміщенні Буринської ЦРЛ категорично відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох працівників поліції та двох працівників закладу охорони здоров'я, незважаючи на попередження про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису тощо, а згідно ч.2 цієї норми Закону обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і показаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у постанові судді.
Вказані вище показання ОСОБА_3 є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, а тому їх слід вважати недостовірними доказами захисту.
Той факт, що ОСОБА_3 через деякий час близько 24-00 год. намагався пройти огляд на стан сп'яніння у Буринській ЦРЛ, але йому було відмовлено працівниками цього закладу охорони здоров'я, не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий огляд проводиться лише при певних умовах в установленому законом порядку, а не за особистим бажанням водія транспортного засобу та за його процедурою.
Так, адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться мова у п.2.5 ПДР України, є визначена у ст.266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10.11.2015), п.6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11.11.2015) і п.8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду.
Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського, а тому апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги про порушення працівниками поліції установленого порядку огляду на стан сп'яніння, так як підстави, за яких такий огляд може бути недійсним чітко визначені у законі і не узгоджуються з позицією ОСОБА_3, якому детально були роз'яснені наслідки відмови від проходження такого огляду.
З огляду на викладене, враховуючи вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення суддею його права на захист внаслідок розгляду справи у його відсутність, то вони також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 надійшов до суду першої інстанції 17.01.2018 і його розгляд був призначений суддею на 23.01.2018, про що ОСОБА_3 був повідомлений в установленому законом порядку.
22.01.2018 від ОСОБА_3 до суду надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його хворобою, після чого останнього було повідомлено про нову дату розгляду справи - 31.01.2018, однак 30.01.2018 від ОСОБА_3 знову надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи через хворобу.
Судом знову було призначено іншу дату розгляду - 22.02.2018, про що ОСОБА_3 був повідомлений в установленому законом порядку, але останній знову 21.02.2018 подав до суду свою письмову заяву про відкладення розгляду справи через хворобу.
Апеляційний суд, зважаючи на вказані вище обставини, погоджується з висновком судді суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_3, оскільки останній у передбачений законом спосіб був сповіщений про місце та час розгляду справи і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, що не суперечить положенням ст.268 КУпАП.
При цьому, враховуючи неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та його численні ігнорування судового розгляду, усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції не були порушені процесуальні права та законні інтереси ОСОБА_3, в тому числі і право на захист, оскільки розгляд справи відкладався достатню кількість разів за клопотаннями останнього, а наявна в матеріалах справи медична документація, хоч і вказувала на хворобу, однак не містила жодної інформації про те, що вказані обставини перешкоджали йому прибути у судове засідання та скористатися своїм правом на захист, запросивши в тому числі і захисника для здійснення свого представництва в суді.
Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «ОСОБА_7 Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
В іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_8 проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Слід зауважити, що необґрунтоване зволікання з боку суду першої інстанції у розгляді даної справи могло призвести до негативних наслідків у виді безпідставного закриття провадження у справі відносно ОСОБА_3 на підставі п.7 ст.247 КУпАП через закінчення на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі про адміністративне правопорушення (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
У зв'язку з цим, протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий суддею суду першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв'язку з іншими доказами, дослідженими в апеляційному суді, є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 суддею суду першої інстанції в повному обсязі були дотримані положення ст.ст.268, 279 і 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП України, -
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Буринського районного суду Сумської області від 22.02.2018.
Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Сумської областіОСОБА_2.