Справа № 591/1309/17
Провадження № 2/591/115/18
11 квітня 2018 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу № 591/1309/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому з урахуванням збільшень просить: стягнути із ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики від 17.03.2016 року в сумі 267 970 гривень 38 коп., у тому числі: 191 354 гривні 37 коп. основного боргу, 36 548 гривень 68 коп. інфляційних втрат, 8 781 гривня 41 коп. в якості 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, 31 285 гривень 92 коп. пені, а також судові витрати в сумі 2 679 гривень70 коп., а також понесені судові витрати (а.с.83-85).
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 17 березня 2016 року ОСОБА_2 взяв у неї в борг 7115 доларів США, відповідно до курсу НБУ становило 177163 грн. 55 коп. і зобов'язався їх повернути через 45 днів, а саме до 01 травня 2016 року. В підтвердження отримання грошових коштів відповідачем власноручно була написана розписка. У зазначений термін грошові кошти повернуто не було, відповідач став уникати зустрічі з нею, не відповідати на телефонні дзвінки. 27 січня 2017 року вона надіслала на адресу відповідача вимогу щодо проведення оплати за договором позики . Лист повернувся за закінченням терміну його зберігання. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідач повинен повернути суму основного зобов'язання, сплатити 3 % річних й інфляційні втрати, пеню.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи 17 березня 2016 року між ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 С суму коштів 7115 доларів США , що станом на 17.03.2016 року становить 177163, 50 грн. за курсом НБУ. Термін 45 днів , з дня написання даної розписки. (а.с.75).
У випадку несплати боргу у визначений строк ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити ОСОБА_1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виплати боргу.
При розгляді даної справи встановлено, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення позичених грошових коштів ОСОБА_2 не виконав.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору (статті 638 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина друга статті 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник, як передбачено статтею 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За статтею 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
При розгляді даної справи встановлено, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення позичених грошових коштів ОСОБА_2 не виконав. У визначений договором строк кошти не повернув. Сума основної заборгованості за розпискою у розмірі - 191354 грн. 37 коп. підлягає стягненню із нього.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У даному випадку прострочення грошового зобов'язання відповідач допустив з 04 травня 2016 року по 13 листопада 2017 року .
При розрахунку інфляційних втрат судом враховуються рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист
N 62-97р від 03 квітня 1997 року). Так, Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості. Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою:
С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу. Таким чином інфляційне збільшення суми боргу за період з 04 травня 2016 року по жовтень 2017 року складає - 36548 грн. 68 коп.
За період з 04 травня 2016 року по 13.11.2017 року 3 % річних складають - 8781 грн. 41 коп. Кількість днів прострочення - 242 дні в 2016 році, 256 днів в 2017 році.
За період з 04.05.2016 року по 02.11.2016 року пеня склала 31285 грн. 92 коп.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі - 2679 грн. 70 коп.
Керуючись ст. ст. 12,13, 81, 263-265 ЦПК України , суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 275111916) на користь ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) борг за договором позики від 17.03.2016 року в сумі 267 970 гривень 38 коп., у тому числі: 191 354 гривні 37 коп. основного боргу, 36 548 гривень 68 коп. інфляційних втрат, 8 781 гривня 41 коп. в якості 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, 31 285 гривень 92 коп. пені, а також судові витрати в сумі 2 679 гривень70 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 20 квітня 2018 року.
Суддя О.В.Грищенко