№ 33/796/1444/2018 Головуючий у першій інстанції - Лінник О.П.
06 квітня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Ковальська В.В., розглянувши питання про прийняття апеляційної скарги прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року про визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого на посаді першого заступника керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття справи,-
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року ОСОБА_3 визнано не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито справу.
Не погоджуючись з ухваленим суддею рішенням, прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченко В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2018 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 до апеляційного провадження, скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_3 та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього кодексу.
Отже, правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, а по відношенню до прокурора право на оскарження обмежено випадками, передбаченими ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В інших випадках, виходячи із змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження постанови судді районного суду у справі про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи право на оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року про визнання ОСОБА_3 не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закриття справи, прокурор послався на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 55 Конституції України та зазначив, що главою 24 КУпАП не встановлено обмежень щодо оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Посилання прокурора на відсутність обмежень у праві прокурора на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суперечить вимогам ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою таке обмеження встановлено з посиланням на ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Право на справедливий судовий розгляд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та право на оскарження судового рішення на підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України, як норми прямої дії, в принципі, можуть слугувати підставою для обґрунтування права прокурора на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, проте це може мати місце лише у випадках порушення прав людини, громадянина в разі, коли таке право прокурора не охоплюється вимогами ч. 5 ст. 7 КУпАП.
У даній справі суддя районного суду ухвалив рішення про визнання ОСОБА_3 не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закриття справи.
В апеляційній скарзі прокурора не наведено будь-яких даних про порушення прав ОСОБА_3 при розгляді відносно нього справи про адміністративне правопорушення, зокрема, права на справедливий судовий розгляд, а тому немає підстав вважати, що прокурор подає апеляційну скаргу на постанову судді районного суду у цій справі з метою відновлення прав чи особистої свободи громадян.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя Апеляційного суду міста Києва,-
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року про визнання ОСОБА_3 не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття справи повернути особі, яка її подала.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду містаКиєва В.В. Ковальська