Справа № 361/6819/17
Провадження № 2/361/697/18
17.04.2018
іменем України
17 квітня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Корніюк К.А., за участю представників позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку,
встановив:
Позивачка просить припинити право у спільній частковій власності відповідачки на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0500га за адресою Київська область Броварський район, с. Рожни, садове товариство «Мінвуз» по вулиці 1-й Озерній, 74, кадастровий номер 3221287201:01:066:0033; визнати за позивачем право власності на вказану 1/4 частку земельної ділянки з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Позовні вимоги вмотивовані тим, що вказана земельна ділянка була успадкована сторонами після смерті ОСОБА_5 (батька позивача і чоловіка відповідачки) у частках 3/4 та 1/4 відповідно, дана земельна ділянка є неподільною і з неї не може бути виділена частка відповідачки, враховуючи розмір ділянки; вона не може бути використана сторонами спільно, враховуючи відсутність родинних стосунків між ними; дана ділянка була заповідана спадкодавцем позивачу, і має бути врахована воля спадкодавця; припинення права власності відповідачки на вказане майно не завдасть їй істотної шкоди, оскільки відповідачка має у власності інше нерухоме майно - 7/16 і 1/2 частки у двох квартирах у місті Києві. Позивач вказав, що ринкова вартість вказаної земельної ділянки становить 86000грн., і він не заперечує проти сплати грошової компенсації відповідачці вартості 1/4 частки - виходячи з даної оцінки.
Відповідачка позов не визнала, не згодна з припиненням її права власності на вказану 1/4 частку земельної ділянки, пославшись на те, що позивачка не довела неподільності земельної ділянки і відсутності можливості виділення належної відповідачці частки в натурі, враховуючи призначення даної земельної ділянки - для садівництва, що не виключає можливість користування земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності - для огороду та садівництва; крім того просила врахувати, що вона не має іншої земельної ділянки, що вона тривалий час, в тому числі до смерті спадкодавця, користувалась даною земельною ділянкою і садовим будинком, розташованим на ній, робила в ньому ремонт та інші поліпшення; натомість позивач не користувався і не користується земельною ділянкою, не проживає в Україні, вибув на постійне місце проживання до Канади і тому не буде користуватись вказаною земельною ділянкою; просила також врахувати, що позивачкою надана занижена оцінка земельної ділянки і відповідно грошової компенсації, і на отримання такої компенсації вона, відповідачка, не погоджується, оскільки вказана сума не є спів мірним еквівалентом належного їй майна; крім того, компенсація не внесена позивачкою на депозитний рахунок суду.
Вислухавши доводи представника позивача, доводи відповідачки і її представника, дослідивши докази, надані сторонами, суд дійшов таких висновків:
Згідно даним з державного акту на право власності на земельну ділянку, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - спірна земельна ділянка загальною площею 0,0500га за адресою Київська область Броварський район, с. Рожни, садове товариство «Мінвуз», по вулиці 1-й Озерній, 74, кадастровий номер 3221287201:01:066:0033, цільове призначення для садівництва, - належала на праві власності ОСОБА_5;
Дану земельну ділянку ОСОБА_5 прийняв у дар від матері ОСОБА_6 за договором дарування від 14.11.2005р. дарувателю земельна ділянка належала на підставі державного акту , виданого за рішенням Рожнівської сільської ради від 4.10.1996р.
Крім того ОСОБА_6 при житті залишила заповіт від 4.09.1998р., в якому належну їй (вказану) земельну ділянку і садовий будинок , що знаходиться на ній, заповідала сину - ОСОБА_5
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер 5.05.2015р.
При житті ОСОБА_5 залишив заповіт від 26.04.2013р.- щодо даної земельної ділянки - на ім,я свого сина ОСОБА_4 (позивач у справі).
Згідно свідоцтву про право на спадщину за заповітом від 24.05.2017р. і витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - позивач прийняв у спадщину у вигляді 3/4 частки вказаної земельної ділянки.
Згідно свідоцтву про шлюб - ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 18.08.2010р.; позивач не оспорює, що станом на день смерті ОСОБА_5 шлюб не був розірваний.
Згідно довідці МСЕК - відповідачка має інвалідність другої групи, наглядається у ендокринолога.
Згідно свідоцтву про право на спадщину за законом від 24.05.2017р. і витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відповідачка прийняла спадщину після чоловіка в розмірі обов'язкової долі - у вигляді 1/4 частки вказаної земельної ділянки.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 500кв.м для ведення садівництва, Рожнівська сільрада, с/т «Мінвуз», вул.1-Озерна, 74, - виготовленого 30.11.2015р., мета: встановлення вартості земельної ділянки для сплати державного мита - 86000грн. , вартість 1/4 становить 21500грн.
Таким чином, встановлено, що земельна ділянка знаходилась у користуванні подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (батьків ОСОБА_5, відповідно діда та баби позивача) , на даній ділянці вказаними особами був збудований садовий будинок, на який (як на окреме нерухоме майно) документи не оформлені, але наявність якого сторони підтвердили.
ОСОБА_6, яка пережила свого чоловіка і прийняла спадщину після нього(чого сторони не заперечують), - подарувала сину ОСОБА_5;
після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняв син ОСОБА_5
Спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги були: син (позивач), він же спадкоємець за заповітом; і дружина (відповідачка) - яка як непрацездатна прийняла спадщину після чоловіка за законом в межах обов'язкової частки.
Враховуючи, що окремо не визначена доля такого майна як садовий будинок, що знаходиться на спірній земельній ділянці, а також виходячи з вимог закону, якими визначено, що у разі прийняття спадщини спадкоємцями відносно частини майна, вважається прийняття спадщини і щодо іншого спадкового майна, якщо інше не встановлено заповітом чи договором між спадкоємцями, а також, що не охоплене заповітом майно спадкується всіма спадкоємцями, допущеними до спадкування; то - для розгляду даної справи- суд виходить з того, що на вказане майно, яке знаходиться на успадкованій сторонами земельній ділянці, і яке належало спадкодавцю, мають права обидві сторони, оскільки інше не встановлено правовстановлюючими документами та/або судовим рішенням. Разом з цим, при розгляді даної справи суд не розглядає спір з приводу прав сторін на вказаний садовий будинок і не робить висновків щодо визначення часток спадкоємців у даному майні, а приймає до уваги лише сам факт наявності садового будинку на земельній ділянці як одного з способів використання спірної земельної ділянки.
Також встановлено, що у суді є справа між сторонами з приводу прав на вказане майно (садовий будинок).
Також встановлено з показань сторін, що позивач постійно проживає в іншій державі;
Встановлено, що вказаною земельною ділянкою при житті спадкодавця ОСОБА_5 користувався спадкодавець та його дружина - відповідачка, які проживали одною сім,єю; а після смерті ОСОБА_5 певний час ділянкою продовжувала користуватись переживша його дружина (відповідачка); в останній літній період ділянкою і будинком на ній користувалась мати позивача - його представник у даній цивільній справі, і між нею та відповідачкою існує конфлікт з приводу користування вказаним майном.
Відповідно ч.1 ст.355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) з визначенням часток кожного, належить їм на праві спільної часткової власності. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності , може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно ч.1та ч.2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно ст.365 ЦК України - передбачено виключення з даного правила про обов'язкову згоду співвласника на припинення його права власності на належну частку з отриманням компенсації від іншого співвласника. Так, згідно ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, при умові наявності сукупності таких обставин: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є не можливим; таке припинення права власності на частку у майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника (право якого припиняється) та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умовами попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Суд вважає, що в даному випадку - при встановлених конкретних обставинах, позивач не довів наявності сукупності всіх, передбачених статтею 365 ЦК України, підстав для припинення права власності відповідачки на належну їй частку у спільному майні.
Так, частка відповідачки не є абсолютно малою, тим більше враховуючи, що таким майном є земельна ділянка з призначенням для садівництва;
земельна ділянка не є за своїм змістом і суттю - річчю неподільною;
позивачем не надано доказів, що належна відповідачці частка, не може бути виділена в натурі, а враховуючи цільове призначення земельної ділянки - це не є очевидним і безспірним; а суд не може ухвалювати рішення та робити висновки на припущеннях;
позивач не довів, що вказаною земельною ділянкою неможливе користування обома співвласниками; відсутні будь-які докази конфліктів безпосередньо між співвласниками, тобто між позивачем і відповідачкою; а сам факт наявності неприязних стосунків між представником позивача (колишньою дружиною спадкодавця) і відповідачкою (останньою його дружиною) - не означає наявність конфлікту безпосередньо між співвласниками. При цьому суд також враховує, що останнім користувачем земельної ділянки була саме відповідачка, і що позивач протягом часу, що має значення для розгляду даної справи - не користувався і не користується даним майном; той факт що на користування земельною ділянкою претендує мати позивача - його представник у справі - не має значення для висновків в межах, що стосуються розгляду даної справи;
крім того, позивачка не довела, що припинення права власності відповідачки не спричинить суттєвої шкоди її правам та законним інтересам;
наявність у відповідачки права власності на частки у двох квартирах - не може означати підставу для припинення її права власності на частину земельної ділянки, враховуючи різне призначення, різну побутову цінність вказаного майна; а аналогічного за призначенням майна, зокрема іншої земельної ділянки відповідачка не має ні на праві власності, ні у користуванні, принаймні іншого позивач не довів і у суді не встановлено.
Також суд враховує, що в провадженні суду перебуває цивільна справа, в якій відповідачка намагається довести наявність у неї прав на збудований на вказаній земельній ділянці садовий будинок, і припинення - в межах цієї справи - права власності відповідачки на земельну ділянку, - суттєво обмежить відповідачку її у правах щодо доведення прав на інше майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці.
Також суд приймає до уваги посилання відповідачки на занижену оцінку спірного майна, і враховуючи побутову цінність оспорюваного майна і визначену його ціну - 21500грн., суд погоджується з тим, що дані величини не є еквівалентними. І припинення права власності відповідачки на вказане майно в обмін на грошову компенсацію у вказаному розмірі дійсно не відповідатиме її інтересам та могло б розглядатись як нерівноцінна заміна, і як суттєве порушення права власності, непорушність якого гарантована законом.
Згідно ст.81 ЦПК позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається, і подати суду належні докази.
Згідно ст.77 -80, ст.89 та ст.12, ст.13 ЦПК суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі лише поданих сторонами доказів, як мають бути належними, допустимими і достатніми, та приймає рішення, надавши оцінку наданим доказам як окремо так і у сукупності.
При встановлених у судовому засіданні обставинах суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення права власності відповідачки на частку у спільному з позивачем майні, та для визнання за позивачем права власності на вказану частку. Відсутні підстави для задоволення позову, у позові слід відмовити.
Керуючись ст. 364, 364 ЦК України, ст. ст. 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд
Відмовити ОСОБА_4 у позові до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 на належну їй ? частку земельної ділянки за адресою Київська область Броварський район, с. Рожни, садове товариство «Мінвуз» по вулиці 1-й Озерній, 74, кадастровий номер 3221287201:01:066:0033, та про визнання за ним права власності на вказану ? частку земельної ділянки.
Строк подання апеляційної скарги на рішення суду - 30 днів з виготовлення повного рішення.
Повне рішення виготовлене 20.04.2018р.
Суддя Т.В. Селезньова