Справа № 344/2330/18
Провадження № 2/344/2376/18
20 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Бухвак І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що згідно договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 02.06.2017 року, він купив а ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_1. Позивач є власником зазначеної квартири. Укладаючи даний договір купівлі-продажу, він та продавець домовились та вказали таку домовленість у п. 12 Договору, що продавець до 21.06.2017 року проведе зняття з реєстраційного обліку всіх осіб, зареєстрованих в квартирі. Однак продавець свої зобов'язання не виконала, не здійснила зняття з реєстраційного обліку своєї дочки ОСОБА_2 Позивач та члени його сім'ї поселились та проживають у купленій квартирі, однак маючи право на отримання пільг по оплаті комунальних послуг, він не може використати дані пільги через реєстрацію в його квартирі відповідача. Відповідач не є членом сім'ї позивача, не проживає в зазначеній квартирі тривалий період часу, тому зі зміною власника квартири, втратила право на житло. Попередній власник житла ОСОБА_3 є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, постійно проживає за межами України і саме разом з нею проживає її дочка - відповідач. Позивач вказує, що неодноразово намагався шляхом телефонних переговорів домовитись з колишньою власницею житла про зняття з реєстрації відповідача, однак вона пояснювала, що ОСОБА_2 не має матеріальної можливості приїхати в м. Івано-Франківськ та знятись з реєстрації, отже способи позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату. На підставі наведеного просив суд визнати втратившою право на житло в квартирі АДРЕСА_2 А.М., 22.11.1987р.н., паспорт серії НЮ № 058158, виданий 29.06.2005 року Бучацьким РВ УМВС в Тернопільській області.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій позов підтримав з мотивів, викладених в заяві, просив такий задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно зі ст. 33 Конституції України вільний вибір місця проживання є одним з основних конституційних прав людини.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти і користуватись своєю власністю; право власності є непорушним.
Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно змісту ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 02.06.2017 року (а.с.5-6), зареєстрованого в реєстрі за № 628, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, продавець ОСОБА_3 продала покупцю ОСОБА_1 за ціною та на умовах, визначених договром, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що також підтверджується і Витягом про державну реєстрацію прав № 88743319 від 02.06.2017 року (а.с.7).
Відповідно до п. 12 Договору, сторони домовились, що продавець до 21.06.2017 року проведе зняття з реєстраційного обліку всіх осіб зареєстрованих у квартирі, що є предметом цього договору, та до 21.06.2017 року звільнить квартиру від предметів домашньої обстановки та вжитку і оплатить всі комунальні послуги та інші платежі за квартиру по день фактичного користування квартирою.
Згідно з копією будинкової книги, у квартирі АДРЕСА_4 зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.8-11), яка не є членом сім'ї позивача, а є членом сім'ї попереднього власника.
Реєстрація ОСОБА_2 у вказаній квартирі також підтверджується копією відомості № 02-02/5449 про забезпечення житловою площею станом на листопад 2017 року (а.с.13), відповіддю на запит суду з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Івано-Франкіській області (а.с.20).
Як вбачається із заяви № 02-02/00005 від 21.11.2017 року, засвідченої КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», ОСОБА_6, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підтвердили, що ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, перевіривши відповідність позову ОСОБА_1 діючому законодавству України, суд дійшов висновку про задоволення вимог, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що позивач, як власник квартири, позбавлений можливості у повній мірі використовувати своє право власності у зв'язку з тим, що за адресою зазначеного нерухомого майна зареєстровано відповідача ОСОБА_2, яка не проживає за вказаною адресою та втратила право на її користування.
Таким чином, суд вважає за доцільне ухвалити рішення, яким визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 61 в будинку № 45 по вул. Василя Стуса в м. Івано-Франківськ.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до ст. ст. 29, 383, ЦК України, ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 76, 259, 263, 265, 273, 289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 61 в будинку № 45 по вул. Василя Стуса в м. Івано-Франківську.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Татарінова