Справа № 444/1877/17
Провадження № 2-а/444/13/2018
10 квітня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Мікула В. Є.,
секретар судового засідання Будзан Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовкві Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірними дій працівників Львівської митниці ДФС та скасування постанови,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про порушення митних правил. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 26 травня 2017 року повертався із своїми знайомими на їх автомобілі в якості пасажира з приватної поїздки з Польщі і при перетині польсько-українського кордону на митному посту «Рава Руська» під час здійснення митних формальностей працівник митного поста склала на протокол під номером 2134/20900/17 про порушення пощивачем митних правил, а саме про те, що ОСОБА_1, 16.02.2016 року ввіз на територію України з Польщі легковий автомобіль «NISSAN PRІMERA», реєстраційний номер LUI52AE, VIN: SJNFCAPIOU0561830, країна реєстрації - Польща
Зазначає, що 16 червня 2017 року працівниками контрабандного відділу Львівської митниці ДФС
України винесено постанову за № 2134/20900/17, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 притягнено до
адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 8500 гривень
за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто за
порушення митних правил, яке виразилося в порушення строку транзитного перевезення
автомобіля. Дану постанову позивач оскаржив до Начальника Львівської митниці ДФС України та
безпосередньо до Державної фіскальної служби України з проханням скасувати зазначену
постанову оскільки, зазначеного в протоколі легкового автомобіля «NISSAN PRІMERA», реєстраційний номер LUI52AE, VIN: SJNFCAPIOU0561830, країна реєстрації - Польща на територію України з Польщі він не ввозив і жодного дня ним не користувався.
Вказує, що є інвалід 2-ої групи з дитинства, посвідчення водія ніколи не отримував, автомобілем ніколи не керував, враховуючи фізичні вади, а тому цей автомобіль йому не потрібен. На даний час позивачу відомо, що вказаний вище автомобіль на його ім'я оформив
ОСОБА_2, мешканець с. Потелич Жовківського району Львівської області, який запевняв, що буде користуватись ним без порушення митних правил, а тому жодної адміністративної
відповідальності в позивача не буде.
Крім цього вказує, що дотримуватись митних правил, тобто дотримання транзитного перевезення автомобіля до 5-ти діб фізично не міг, оскільки автомобіль весь час знаходився і знаходиться в незаконному володінні іншої особи, в даному випадку ОСОБА_2 Про незаконне заволодіння шахрайським способом зазначеним вище легковим автомобілем позивач звернувся за письмовою заявою до Жовківського відділення поліції, де в заяві просив перевірити законність користування ОСОБА_2 зазначеним автомобілем, дотримання ним митних правил та притягнення його до кримінальної відповідальності за його шахрайські дії та фактичне викрадення вказаного автомобіля.
Вважає, що не може нести адміністративної відповідальності за шахрайські дії інших осіб.
У зв»язку з чим позивач звернувся з даним позовом та просить такий задоволити.
Позивач в судове засідання не з»явився, однак подав до суду заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності. Позов підтримує, просить такий задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, однак подав до суду заперечення, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв»язку з їх безпідставністю та неогрунтованістю.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з»явилися.
Всебічно і повно з»сувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 16 червня 2017 року працівниками Львівської митниці ДФС України винесено постанову за № 2134/20900/17, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 8500 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що факт ввезення позивачем ОСОБА_1 на митну територію України даного транспортного засобу не підтверджено доказами в порядку, визначеному законодавством, а саме, документами, які декларант або уповноважена ним особа подає органу доходів і зборів для митного оформлення транспортного засобу в митний режим транзиту. Зокрема, суд вважає, що під час розгляду справи не доведено, той факт, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - «NISSAN PRІMERA», реєстраційний номер LUI52AE, VIN: SJNFCAPIOU0561830.
Виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України.
Проте у матеріалах справи про порушення митних правил відсутнє документальне підтвердження того, що гр. ОСОБА_1 є власником згаданого вище транспортного засобу чи уповноваженою ним особою, а саме, автомобілям з реєстраційними номером LUI52AE, та відповідно до матеріалів справи переміщувався ним через МАПП "Рава-Руська".
Окрім цього у матеріалах справи не має у наявності документів (їх копій), що підтверджують право власності гр. ОСОБА_1 на даний транспортний засіб у відповідності до вимог п. 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, а саме:
-нотаріально засвідчений в країні придбання або в консульської установі чи в посольстві України в країні придбання договір купівлі-продажу чи дарування;
-технічний паспорт, технічний талон, сервісна книжка, реєстраційне свідоцтво та іншій документ на транспортний засіб, виданий уповноваженим органом країни придбання, із зазначенням власника транспортного засобу;
-оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих підприємств чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів інших документів (із зазначенням дати продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ);
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші додаткові документи (їх копії), які би підтвердили право власності гр. ОСОБА_1 на згаданий вище транспортний засіб, зокрема страховій поліс, оформлений на транспортний засіб у країні придбання на ім'я власника транспортного засобу, товаро-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митними органами, поліцією і т.д.) і оформлені на ім'я власника транспортного засобу.
Таким чином суд приходить до переконання, що матеріалами справи не доведено самого факту, який має юридичне значення, а саме, що гр. ОСОБА_1 є суб'єктом права власності автомобіля марки «NISSAN PRІMERA», реєстраційний номер LUI52AE, VIN: SJNFCAPIOU0561830, країна реєстрації - Польща.
Разом з тим суд враховує той факт, що позивач звернувся за письмовою заявою до Жовківського відділення поліції, де в заяві просив перевірити законність користування ОСОБА_2 зазначеним автомобілем, дотримання ним митних правил та притягнення його до кримінальної відповідальності за його шахрайські дії та фактичне викрадення вказаного автомобіля. Окрім цього суд бере до увагу і ту обставину, що позивач є інвалід 2-ої групи з дитинства, посвідчення водія ніколи не отримував та автомобілем ніколи не керував.
Згідно ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються серед іншого поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.
Згідно ч. 1 ст. 489 МК України (обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил), посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що викладені висновки про порушення позивачем митних правил, викладені у постанові, що оскаржується, не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є зокрема: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення та й інші визначені законами обставини.
Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що постанова в справі про порушення митних правил за № 2134/20900/17 від 16 червня 2017 року про накладення на гр. ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500.00 грн. є необгрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин справи, що мають значення для її прийняття, а тому суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що у вимозі позивача про звільнення його від адміністративної відповідальності слід відмовити, оскільки законом передбачено лише три підстави звільнення від відповідальності за адміністративні правопорушення, зокрема, це звільнення від адміністративної відповідальності у зв'язку з передачею матеріалів адміністративного провадження на розгляд громадської організації чи трудового колективу, малозначність діяння та закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. 139, 241, п. 10 ч. 2 ст. 245, 246, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задоволити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 2134/20900/17 від 16 червня 2017 року.
Визнати дії працівників Львівської митниці ДФС України щодо винесення постанови в справі про порушення митних правил № 2134/20900/17 від 16 червня 2017 року - неправомірними та незаконними.
Скасувати поставнову в справі порушення митних правил № 2134/20900/17 від 16 червня 2017 року.
У вимозі ОСОБА_1 про звільнення його від адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.
За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. Є. Мікула