справа № 444/2768/17
Провадження № 2-а/462/92/18
20 квітня 2018 року суддя Залізничного районного суду м.Львова Палюх Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
Позивач в листопаді 2017р. звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування постанови серії БР №056221 від 14.11.2017р. у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.11.2017р. інспектором Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 винесено постанову серії БР №056221, згідно якої його визнано винним за ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП та оштрафовано на 425 грн., так як він о 15.51 год. 14.11.2017р. по вул.Героїв УПА, 76 у м.Львові керував автомобілем «Mercedes Benz Vito» д.н.з.RJA75418, який перебуває у міжнародному русі з відсутнім розпізнавальним знаком держави, а також не пред'явив для перевірки реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.1 б, 29.1 б ПДР України. Вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, а вказана постанова є неправомірною, оскільки на номерному знаку його автомобіля розміщений розпізнавальний знак держави, в якій автомобіль зареєстровано «PL» - ОСОБА_3, а тому порушення п.29.1 б ПДР України є відсутні, як і підстави зупинки його автомобіля, про що він неодноразово наголошував інспектору патрульної поліції. Крім того, посвідчення водія і реєстраційні документи на транспортний засіб у нього були при собі, однак через неправомірну зупинку працівником патрульної інспекції він відмовився передавати такі в руки інспектору поліції, оскільки переживав за їх вилучення. З огляду на зазначене, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП, а оскаржувана постанова не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 11.01.2018р. направлено дану адміністративну справу за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.02.2018 року справу прийнято до свого провадження та вирішено розглянути адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе.
Інспектор Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 та представникУправління патрульної поліції у м.Львові ДПП, які належним чином повідомлялися про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористалися своїм правом подати відзиви на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд ухвалив проводити розгляд справи без участі інспектора Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 та представникаУправління патрульної поліції у м.Львові ДПП, які до суду не з'явилися, відзивів суду не подали, будучи належним чином повідомленими про час і місце судових засідань повістками, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як встановлено судом, відносно позивача 14.11.2017р. винесено постановупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №056221, за якою ОСОБА_1 о 15.51 год. 14.11.2017р. по вул.Героїв УПА, 76 у м.Львові, керував автомобілем «Mercedes Benz Vito» д.н.з.RJA75418, який перебуває у міжнародному русі з відсутнім розпізнавальним знаком держави, а також не пред'явив для перевірки реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.1 б, 29.1 б ПДР України, чому ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу 425 грн. /а.с.4/, і копію вказаної постанови йому відразу було вручено на руки.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2017р. щодо ОСОБА_1 виніс інспектор взводу 2 роти 2 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу тягнуть за собою попередження.
Згідно ст. 126 КУпАП керування транспортними засобами особою, яка не має при собі або не предявила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на трнспотний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неопадаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 2.1 б ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до п. 29.1 б ПДР України реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається із оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції, при винесенні такої не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначено мотивів відхилення доводів позивача, на які він посилається як на підставу, що не порушував правил дорожнього руху, яке стосуєтьсявідсутності розпізнавальних знаків держави та не пред'явлення для перевірки реєстраційного документу на транспортний засіб.
Крім того, відповідачами не було надано до суду жодних матеріалів фото- чи відео зйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб'єкти владних повноважень обґрунтовують правомірність прийнятого інспектором рішення.
За наведеного, суд приймає до уваги покликання позивача в позовній заяві, щовін не порушував вимог п.п.2.1 б, 29.1 б Правил дорожнього руху України, так як на його автомобілі «Mercedes Benz Vito» був розпізнавальний знак держави, в якій зареєстровано автомобіль, а також те, що він мав реєстраційний документ на транспортний засіб, проте відмовився такий надати в руки працівнику поліції, у зв"язку з неправомірною зупинки його транспортного засобу.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249) ; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази. На яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в ціому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або вразування кожного доказу ( групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом не здобуто, а представниками відповідачів не представлено належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.1 б, 29.1 б ПДР України, суд вважає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №056221 від 14.11.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП необхідно скасувати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 245 КАС України і ст.ст.125, 126, 222, 286, 288 КУпАП, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №056221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ч. 4 ст. 286 та ст. 297 КАС України.
Суддя: