Справа №461/701/18
17 квітня 2018 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Мисько М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127/5; паспорт серії КВ №086141; ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) про скасування постанови №13/05/186/0010-0006 від 18 січня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Управління Держпраці у Львівські області про скасування постанови №13/05/186/0010-006 від 18 січня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеною головним державним інспектором Топченко -Церковник Н.Є. ГУ Держпраці у Львівській області, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 901 (дев'ятсот одна) гривня за адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову покликається на те, що в діях позивача, як керівника Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради відсутня вина, що виключає адміністративну відповідальність. Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною та такою, що не відображає дійсних обставин справи. Діяльність позивача не носить протиправного характеру, оскільки причиною того, що виплати заробітної плати здійснювались із запізненням була постійна затримка з боку держави з перерахування субсидій. Крім цього, позивач зазначає, що на кошти КП «Розділжитлосервіс» було накладено арешт на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року та те, що у КП «Розділжитлосервіс» важке фінансове становище, у зв'язку із значною дебіторською заборгованістю населення міста Новий Розділ перед підприємством. Зазначає, що за відсутності фінансової можливості неможливо виконувати будь-які приписи відповідача, зокрема щодо усунення порушень з виплати заробітної плати. Вважає, що оскільки про вказані факти відповідачу було відомо у зв'язку із здійсненням інспекційних відвідувань протягом 2017 року, то йому також відомо і про відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Однак, вказане не було враховане при складенні протоколу та постанови, яка оскаржується.
Відповідач у справі подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позову не визнає, а твердження ОСОБА_1 щодо відсутності у діях останнього вини, як складової складу правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП є необґрунтованим та безпідставним, оскільки об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП полягає у невиконанні законних вимог головного державного інспектора незалежно від того, спричинене воно дією чи бездіяльністю позивача. Зокрема, 18.01.2018 року головним державним інспектором Управління Торопченко-Церковник Н.Є. було проведено інспекційне відвідування з метою контролю виконання припису, однак Підприємством не було надано жодного документу, який би підтверджував факт виконання вимог припису. Окрім того, станом на день проведення інспекційного відвідування виплату заробітної плати працівникам Підприємства за грудень 2017 року взагалі не було виплачено.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просив такий задовольнити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №13/05/186/0010-0006 від 18 січня 2018 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 Управління Держпраці у Львівські області ОСОБА_4 проти позову заперечила та підтримала доводи, викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні аргументів учасників справі та доказів в їх сукупності, які є у справі, суд прийшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлені наступні обставини.
На підставі наказу ОСОБА_2 Управління Держпраці у Львівській області від 11.12.2017 року та направлення на проведення інспекційного відвідування №1875 від 11.12.2017 року головним державним інспектором праці ОСОБА_5 було проведено первинне інспекційне відвідування в період часу з 14.12.2017 року до 15.12.2017 року.
За результатами проведення перевірки головним державним інспектором праці, було виявлено ряд порушень вимог законодавства про працю, які зафіксовані у акті перевірки та винесеному керівнику Підприємства приписі від 15.12.2017 року №13/05/186/3056-2443. На прохання позивача строк виконання вимог припису було продовжено з 23.12.2017 року до 09.01.2018 року. Вказані вимоги припису позивачем не виконано, що останнім не заперечується та не оскаржується.
18.01.2018 року на підставі наказу ОСОБА_2 Управління Держпраці у Львівській області від 16.01.2018 року №0051-П та направлення на проведення інспекційного відвідування №0051 від 16.01.2018 року головним державним інспектором Управління Топченко-Церковник Н.Є. було проведено інспекційне відвідування з метою контролю виконання припису від 15.12.2017 року №13/05/186/3056-2443.
Під час здійснення інспекційного відвідування підприємством не було надано жодного документу, який би підтверджував факт виконання вимог припису, а саме, в ході проведення інспекційного відвідування з метою контролю виконання вимог припису, Підприємством надано платіжні доручення: №209 від 21.12.2017 року та 211 від 21.12.2017 року, де в графі призначення платежу проставлено «Перерах. зарплата за листопад 2017 р. на карткові рахунки працівників»; платіжні доручення: №190 від 14.12.2017 року та №192 від 14.12.2017 року - де в графі призначення платежу проставлено «Перерах.зарплата за листопад 2017 р. на карткові рахунки працівників». Окрім того, станом на день проведення інспекційного відвідування (18.01.2018 року), встановлено, що виплату заробітної плати працівникам Підприємства за грудень 2017 року взагалі не було здійснено.
За результатами інспекційного відвідування в межах наданих повноважень, головним інспектором Управління на керівника підприємства складено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 301 грн. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 18.01.2018 року №13/05/186/0010.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (далі Положення).
Відповідно до п.7 Положення Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.п. 45 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства.
Відтак, винесення приписів на усунення порушень законодавства про працю відноситься до компетенції посадових осіб Управління та відповідно є одним з їхніх службових повноважень.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно ч.7 цієї статті, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 року №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Визначення терміну «заробітна плата» надано в Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (ратифікована Україною 30.06.1961), статті 94 КЗпП України, статті 1 ЗУ «Про оплату праці». Під заробітною платою, зокрема, розуміється будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім'ї. Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання зобов'язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці»).
Ч. 1 ст.115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Постановою Вищого господарського суду України у справі №905/3472/15 від 29.11.2016 року визнано незаконним накладення державним виконавцем арешту на кошти на рахунку боржника в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.
Відтак, обґрунтування позивача тієї обставини, що невиконання останнім вимог припису у зв'язку з накладенням арешту на кошти КП «Розділжитлокомунсервіс» на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року не свідчить про відсутність вини позивача. Зокрема, не зазначено чи було вчинено ним будь-які дії, спрямовані на оскарження протиправних дій посадових осіб органів Державної виконавчої служби в частині накладення арешту на рахунки передбачені для виплати заробітної плати.
Згідно підпункту 5.1.1 статті 5 Статуту підприємства затвердженого рішенням Новороздільської міської ради від 26.10.2005 року, «Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку».
Відповідно до пункту 7.3. статті 7 Статуту підприємства «Господарська та соціальна діяльність підприємства» визначено джерела формування фінансових ресурсів підприємства, а саме: 1) прибуток (дохід); 2) доходи одержані від реалізації послуг, робіт, товарів; 3) амортизаційні відрахування; дотації бюджетів; 4) безоплатні та благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити; 5) інші джерела не заборонені законодавчими актами.
Пунктом 2.3.статуту визначено 64 види статутної діяльності підприємства, які воно здійснює самостійно і через свої структурні підрозділи, а також дочірні підприємства, проте з часу виникнення заборгованості з виплати заробітної плати на підприємстві (травень 2017 року - січень 2018 року) позивачем не здійснено жодних конкретних дій спрямованих на погашення заборгованості працівникам Товариства.
З огляду на вищенаведене, твердження позивача про те, що причиною того, що виплата заробітної плати здійснюється із запізненням є постійна затримка з боку держави з перерахування субсидій» суд вважає безпідставними, оскільки дотації держбюджетів є лише однією з ланок отримання підприємством прибутку і їхня відсутність не може бути достатньою підставою для звільнення підприємства та його посадових осіб від обов'язку виплачувати заробітну плату працівникам у порядку та строки визначені законодавством.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що впродовж 2017 року на адресу Управління надійшло п'ять скарг від працівників підприємства, три з яких стосувалися невиплати їм заробітної плати. Також, до скарг подано дві заяви подані до Золочівської місцевої прокуратури Львівської області про можливе вчинення керівництвом «Розділжитлосервіс» кримінального правопорушення, одна з яких - за статтею 175 КК України (заяву продано від 17.05.2017 року). Посадових осіб підприємства 19.05.2017 року було викликано на комісію з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплати та забезпечення своєчасності і повноти сплати податків, де на порядку денному розглядалося питання погашення заборгованості із виплати заробітної плати на підприємстві та сплати податків до державного та міського бюджетів. Станом на 01.05.2018 року заборгованість підприємства складала 573, 4 тис. грн. Рішенням комісії вирішено зобов'язати «керівника КП «Розділжитлосервіс» ОСОБА_1 розробити та подати на комісію першочергові заходи з виправлення ситуації щодо заборгованості по виплаті заробітної плати та інших видах податків та платежів», проте жодних графіків погашення заборгованості, пропозицій щодо покращення фінансового становища підприємства та ін., від ОСОБА_1 так і не було подано.
Відтак, твердження позивача про ту обставину, що усі працівники «Розділжитлосервіс» розуміють причини відповідних затримок, тому будь-яких звернень чи скарг з цього приводу немає, не знаходить свого підтвердження. Позивач усвідомлював, що винесений Припис від 15.12.2017 року №13/05/186/3056-2443 не виконується і це може призвести до негативних наслідків. Доводи позивача стосовно неможливості виконати вимоги припису є непослідовними та суперечливими.
Статтею 188-6 КУпАП передбачено, що невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Таким чином, посадову особу, керівника Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради, за невиконання вищезазначених вимог законодавства правомірно притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставини, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП є законною та обґрунтованою, прийнята в межах повноважень ОСОБА_2 Управління Держпраці у Львівські області; відтак,правових підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 20, 73, 77, 246, 250, 251 КАС України та на підставі ст.ст. 10, 14, 188-6 КУпАП, ст. 94, ч.5 ст.97, ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю, ст.1, ч.3 ст.15, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, Закону України «Про оплату праці», -
в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127/5; паспорт серії КВ №086141; ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) про скасування постанови №13/05/186/0010-0006 від 18 січня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя І.Р.Волоско.