Справа №295/4628/17
Категорія 55
1-кп/295/586/18
20.04.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №42017060360000119 від 04.04.2017р. стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сокільча Попільнянського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
по обвинуваченню за ч.3 ст.407 КК України
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 26 березня 2014року призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/214 від 17 березня 2014 року та направлено для проходження військової служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 26 березня 2014 року № 3 солдата ОСОБА_3 зараховано в списки особового складу вказаної військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця - номера обслуги аеромобїльно - десантного взводу 6 аеромобільно - десантної роти 2 аеромобільно - десантного батальйону.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги, ст.ст.11,12,16,30,35,37,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби.
Реалізуючи задумане, 13 лютого 2015 року о 08 годині військовослужбовець військової частини - польова пошта НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.ст.17,65,68 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст.ст.11,12,16,30,35,37,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,2,3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та маючи об'єктивні можливості для вчасного прибуття до місця проходження військової служби у військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , без дозволу командування військової частини та поважних причин, на військову службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зі звільнення, не з'явився, обов'язки за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв, та проводив час на власний розсуд до 28 березня 2017 року.
28 березня 2017 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми умисними діями, які виразилися у нез'явленні вчасно на військову службу військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин тривалістю понад один місяць ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, пояснив, що 26.03.2014р. був призваний на військову службу на підставі указу Президента України «Про часткову мобілізацію» та був зарахований до списків особового складу вч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Проходив службу в м.Житомирі, потім в Донецькій області в зоні АТО. Під час наданої в лютому 2015р. відпустки поїхав додому в с.Сокільча Попільнянського району. Оскільки захворіли спочатку матір, а потім бабуся, до місця служби 13.02.2015р. не повернувся. Залишився вдома, допомагав рідним, працював, заробляв гроші на їх лікування. В лютому 2017р. померла бабуся. Після цього 28.03.2017р. повернувся на службу. Про вчинене сумує, просить суворо не карати, так як зрозумів неправильність своїх дій. Просить застосувати до нього Закон України про амністію, так як є учасником АТО.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення злочину, не оспорює їх, його позиція є добровільною, а тому суд відповідно до ст.349КПК України за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз'яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст.65КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно з ст.12КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся. Ці обставини суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, дає критичну оцінку своїм діям, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, приймав участь в антитерористичній операції по врегулюванню кризової ситуації в Україні, а тому приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства у зв'язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим, звільнивши на підставі ст.75КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76КК України обов'язків.
Відповідно ст.2 Закону України “Про амністію у 2016році” від 22.12.2016р., який набрав чинності 07.09.2017р. звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою ст.408, частинами другою, третьою і четвертою ст.411КК України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій.
Враховуючи наведене, суд вважає застосувати до ОСОБА_3 ст.2 Закону України «Про амністію у 2016році», оскільки останній приймав участь в АТО, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 виданого 05.12.2017р., обвинувачений просить застосувати до нього акт амністії.
Процесуальні витрати, речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.371,373,374КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.407 КК України і призначити йому покарання за цим законом - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України “Про амністію у 2016році” від 22.12.2016р.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1