Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/1480/18 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Є.У.№ 331/7727/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
19 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
ОСОБА_2,
секретар: Ващенко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року,
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що сторони перебували у шлюбі з 15.10.2005 року по 18.04.2014 року, мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, постійного місця роботи не має, тому просила суд стягнути з останнього аліменти на утримання дитини у розмірі по 1500 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі 1 500 грн. кожного місяця, починаючи з 18.11.2016 року до досягнення дитини повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.
Ухвалою цього ж суду від 22 січня 2018 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, не враховано, що на його утриманні знаходиться ще одна малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2. Висновки суду про те, що батько дитини ухилявся від надання матеріальної допомоги сину не відповідають дійсності, оскільки за усною домовленістю сторін він у добровільному порядку щомісяця надсилав позивачці аліменти. Він має постійне місце роботи з 2016 року, а тому з урахуванням знаходження на його утримані ще одного сина просив рішення суду змінити, визначити розмір аліментів на ОСОБА_7 у вигляді 1/6 частки від усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також виключити з мотивувальної частини рішення суду висновок про те, що він матеріальної допомоги позивачці на утримання сина не надає.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні в частині розміру стягнення у зв'язку із такими обставинами.
За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі по 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 18 листопада 2016 року і до повноліття дитини, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180, 182, 191 СК України та виходив з обов'язку батька утримувати свого сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення повністю не відповідає.
Відповідно до ч.ч.1,2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі(ч.3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до положень ст.ст. 183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України ). Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.
Судом встановлено, що з 15 жовтня 2005 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 квітня 2014 року, і є батьками неповнолітнього ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4-5) .
Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом з матір'ю.
Даних про те, що відповідач має постійне місце роботи і регулярно отримує заробітну плату матеріали справи не містили.
Установивши, що дитина знаходиться на утриманні матері, не маючи достовірної інформації про доходи відповідача і про його участь в утриманні дитини, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув аліменти у твердій грошовій сумі.
Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що на утриманні відповідача є ще один малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.60).
Вказана обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин може призвести до погіршення матеріального становища малолітньої дитини відповідача від другого шлюбу.
За таких обставин колегія суддів на підставі ст.376 ЦПК України дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зменшення розміру стягнення до 1 000 грн.
Доводи позивача про те, що дитина є інвалідом та потребує лікування, не є підставою для відмові у задоволенні скарги. Позивачка не позбавлена права вимагати в порядку ст.185 СК України додаткової участі батька у витратах на лікування сина.
Вимоги апеляційної скарги про визначення розміру стягнення у частці від заробітку відповідача і про виключення із мотивувальної частини судового рішення висновку про ухилення батька від утримання сина задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач з 2014 року проживає в Російській Федерації, де з травня 2016 року працює в ТОВ «Завод Ангарів» (а.с.61-62).
Відповідно до довідок про доходи фізичної особи за 2016 рік з травня по вересень ОСОБА_9 отримав дохід у сумі 99 204 руб. (а.с.61) За січень-квітень 2017 року дохід ОСОБА_4 склав 79 000 руб.(а.с.62),
Даних про місце роботи відповідача і його доходи після квітня 2017 року матеріали справи не містять.
Позивачка заперечувала проти визначення розміру утримання у частці від заробітку відповідача і наполягала на стягненні утримання у твердій грошовій сумі.
Зважаючи на те, що визначення способу стягнення належить до виключної компетенції позивача, остання наполягає на тому, щоб розмір аліментів визначався у твердій грошовій сумі, вимоги апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.
Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить висновків про ухилення батька від утримання дитини, а тому і в цій частині вимоги апеляційної скарги є безпідставними.
Додані до заяви про перегляд заочного рішення фотокопії банківських документів про періодичний переказ позивачем грошових коштів на адресу відповідачки не є підставою для скасування судового рішення і відмову у задоволенні позову. Вказані платежі мають нерегулярний характер, здійснені після ухвалення оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року по цій справі змінити, визначивши розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у сумі по 1000 грн. щомісяця.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: