Дата документу Справа № 1
Єдиний унікальний №334/1684/18 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/778/342/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
27 березня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 та до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 травня 2018 року до 11 години 10 хвилин.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах провадження. Крім того, слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, а саме, відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків, відсутність постійного місця роботи, враховано майновий стан останнього, а також те, що він підозрюється у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких, перебував у розшуку, що свідчить про існування ризику того, що тяжкість можливого покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винним у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, може схилити його до наміру переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Отже, з урахуванням вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_8 просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що слідчим суддею встановлений лише один ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який ґрунтується лише на тому, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів та тим, що він був оголошений у розшук. Проте, на думку апелянта, слідчим суддею не було взято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 під час його затримання працівниками поліції опору не чинив та не намагався втекти, крім того, останній має постійне місце реєстрації та проживання у АДРЕСА_1 , де проживає разом із матір'ю та дідусем, які є пенсіонерами та перебувають у останнього на утриманні. Також підозрюваний має на утриманні неповнолітнього сина, у 2016 році отримав травму голови, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково відшкодував шкоду потерпілому в розмірі 25000 гривень. Слідчий суддя не врахував думку потерпілого, який не заперечував проти обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Апелянт вказує на те, що ним були спростовані ризики, вказані у клопотанні, однак слідчий суддя не взяв це до уваги. Не було доведено прокурором, що підозрюваний ОСОБА_6 був обізнаний про те, що він перебував у розшуку. На думку апелянта, слідчим суддею належним чином не обґрунтовано, на підставі яких доводів він дійшов до висновку про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Вважає, що застосувавши до підозрюваного будь-який інший більш м'який запобіжний захід, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, повністю може запобігти всім ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ухвалою суду, старший слідчий СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
У клопотанні зазначив, що в провадженні СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування №12017080050004197 від 15 вересня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, які було виділено з матеріалів досудового розслідування № 12016080050005525 від 07 вересня 2016 року, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07 вересня 2016 року, близько о 05 години 20 хвилин, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , знаходились на станції заправки автомобілів, що розташована по вул.Маршала Чуйкова, 14-А в м.Запоріжжя, куди на автомобілі «ВАЗ 2107», д.р.з. НОМЕР_1 , для того щоб випити кави перед роботою, заїхав ОСОБА_13 .
Побачивши його, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вступивши між собою у злочинну змову, направлену на напад, поєднаний із застосуванням насильства, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, спровокували потерпілого на сварку, в ході якої ОСОБА_6 , який знаходився безпосередньо перед потерпілим, завдав удару металевим предметом у ліву скроню голови ОСОБА_13 , від якого він впав на асфальт, та у нього з руки випав мобільний телефон «IPhone 6», з вбудованою карткою пам'яті об'ємом 32 Gb, вартістю 17 000 гривень, який одразу підібрав ОСОБА_11 . Після того, як ОСОБА_13 впав на асфальт, до останнього підбіг ОСОБА_11 , який знаходився позаду потерпілого, та завдав ОСОБА_13 декілька ударів ногами по голові. Завдавши удари ногами потерпілому ОСОБА_13 , ОСОБА_11 відійшов назад від потерпілого. Далі до потерпілого ОСОБА_13 , який знаходився на асфальті в положенні лежачи, підбіг ОСОБА_6 та взявши потерпілого за голову однією рукою, другою почав наносити удари кулаком руки по голові. Завдавши удари потерпілому ОСОБА_13 , ОСОБА_6 відійшов назад. Після чого до ОСОБА_13 , який знаходився на асфальті в положенні лежачи, підбіг ОСОБА_10 та завдав йому декілька ударів ногами по голові, після чого до потерпілого підійшов ОСОБА_12 та наніс кілька ударів кулаками обох рук по голові потерпілого. В наслідок нанесення тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_13 , згідно з висновком експерта № 4210 від 25 жовтня 2016 року, було спричинено тяжку черепно - мозкову травму, а саме: багато уламковий імпрессіоний перелом скриньової кості зліва, з розвитком епідуральної гематоми (скупчення крові під тверду мозкову оболонку) та пневмоцефалії (скупчення повітря) у лівій скроньовій області, підапоневротична гематома тім'яно - скриньової області зліва, синець навколо обох очей , крововилив не білкових оболонок обох очей, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Закритий перелом нижньої щелепи зліва на рівні суглобного відростку зі зміщенням кісних фрагментів, кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості. У подальшому, після того, як ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 закінчили наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_13 , який залишався лежати на землі, до останнього підійшов ОСОБА_6 та нахилившись до потерпілого, зняв з його шиї золотий ланцюжок, вагою 8,8 грам, 585 проби, вартістю 7200 гривень. Після цього, ОСОБА_12 , обшукавши кишені ОСОБА_13 , який продовжував лежати на землі, дістав з них ключі від автомобіля «ВАЗ 2107», д.р.з. НОМЕР_1 , на якому приїхав потерпілий на місце події, та який належить його батькові - ОСОБА_14 , мобільний телефон «Sony XPERIA С 2305» вартістю 3 000 гривень, та шкіряне портмоне, вартістю 600 гривень, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 300 гривень, після чого передав мобільний телефон ОСОБА_10 , а ключі від автомобіля та портмоне залишив при собі. Таким чином, внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потерпілому ОСОБА_13 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 28 100 гривень.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, що 07 вересня 2016 року, близько 05 години 20 хвилин, ОСОБА_12 , знаходячись на станції заправки автомобілів, що розташована за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Маршала Чуйкова, 14-А, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, під час нападу, поєднаного із застосуванням насильства, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 , в результаті якого, згідно з висновком експерта №4210 від 25 жовтня 2016 року, останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно - мозкової травми, а саме: багато уламковий імпрессіоний перелом скриньової кості зліва, з розвитком епідуральної гематоми (скупчення крові під тверду мозкову оболонку) та пневмоцефалії (скупчення повітря) у лівій скроньовій області, підапоневротична гематома тім'яно - скриньової області зліва, синець навколо обох очей , крововилив не білкових оболонок обох очей, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження, а також закритий перелом нижньої щелепи зліва на рівні суглобного відростку зі зміщенням кісних фрагментів, що кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості, заволодів ключами запалювання від автомобілю марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився у користуванні ОСОБА_13 , та який належить ОСОБА_14 . Після чого, ОСОБА_12 через незачинені двері проник до салону зазначеного автомобілю на переднє водійське сидіння, а ОСОБА_6 - на переднє пасажирське сидіння, та за допомогою ключа запалення завів автомобіль марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та керуючи ним, поїхав разом з ОСОБА_6 з місця вчиненого кримінального правопорушення. Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_12 спричинили потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 75 771 гривень 84 копійки.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
15 вересня 2017 року було внесено відомості до ЄРДР за №12017080050004197, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
15 березня 2018 року підозрюваного ОСОБА_6 було затримано.
16 березня 2018 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідь судді; захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, думка прокурора та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому правопорушеннях, а також конкретні обставини вказаних кримінальних правопорушень.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України.
Обґрунтованість підозри ніким не оспорюється.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що існує ризик того, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, може переховуватись від органів досудового слідства та/або суду. Існування вказаного ризику, як зазначає слідчий суддя, підтверджується і тим, що підозрюваний ОСОБА_6 знаходився у розшуку, за місцем реєстрації та проживання був відсутній.
Доводи апелянта про необізнаність підозрюваного ОСОБА_6 про його перебування у розшуку, наявності вищевказаного ризику не спростовують.
Також не зменшують цього ризику і обставини, на які посилається захисник, а саме те, що ОСОБА_6 працює у приватному підприємстві, за місцем проживання характеризується позитивно, син підозрюваного має хронічне захворювання та до затримання ОСОБА_6 проживав із останнім, оскільки, згідно з матеріалами провадження, не зважаючи на ці обставини, підозрюваний ОСОБА_6 ухилявся від органу досудового розслідування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також слідчий суддя, відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки злочини, у яких підозрюється ОСОБА_6 , вчинені із застосуванням насильства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід може не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З цих же підстав колегія суддів не погоджується з доводами захисника про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистої поруки.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_8 , правильність висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 та до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 травня 2018 року до 11 години 10 хвилин, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3