Дата документу Справа №
Є.У. № 336/6779/17 Головуючий у 1 інстанції: Марко Я.Р.
Справа № 22-ц/778/1720/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
10 квітня 2018 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
ОСОБА_2
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення порядку спілкування та часу побачень з дитиною,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_3 повернуто відповідачу разом з доданими до нього документами.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 в особі адвоката ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повертаючи зустрічний позов відповідачеві, суд першої інстанції правильно виходив з того, що основний та зустрічний позов не поєднані спільним предметом доведення та не виключають їх самостійний розгляд.
Так, у суді перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
15.02.2018 року відповідач по справі ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення порядку спілкування та часу побачень з дитиною.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 193 Цивільного процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Суд зробив правильний висновок про недоцільність об'єднання в одне провадження позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення порядку спілкування та часу побачень з дитиною, оскільки їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
Як правильно зазначив суд, дані вимоги походять від сімейних правовідносин, однак спрямовані вони на досягнення різної мети, їх розгляд пов'язаний з різними методами дослідження, потребує від суду окремої процедури щодо кожної з них, що в свою чергу ускладнює процес розгляду та вирішення справи, впливає на строки розгляду справи, відповідно таке об'єднання не є доцільним.
Судова колегія звертає увагу, що зазначене не перешкоджає ОСОБА_3 звернутися з самостійним позовом про визначення порядку спілкування з дитиною та не порушує його прав.
Доводи апеляційної скарги не містять жодних посилань на доцільність спільного розгляду позовів, зводяться до висловлення сумнівів відповідача у належному витрачанні позивачкою коштів на дитину.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: