Провадження № 22-ц/774/370/18 Справа № 191/4003/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черкова Н. Т. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 27
19 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Куценко Т.Р., Пищиди М.М.
при секретарі - Кравцовій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» про повернення коштів сплачених по кредитному договору
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року,-
03 грудня 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів сплачених по кредитному договору. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь кошти сплачені на погашення кредитної заборгованості в сумі 624 865 грн. 35 коп., судові витрати в сумі - 6090 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі - 10 000 грн. 00 коп. (том 1 а.с.3-7).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року в якому було виправлено описку ухвалою від 09.06.2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» про повернення коштів сплачених по кредитному договору - відмовлено (том 1 а.с.а.с.242-244,253).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.2-7).
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що 04.09.2007 року відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2007/840-МКЗ/31 з ВАТ КБ «Надра», відповідно до якого Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 24 000 доларів США, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 14, 4 % річних, строком до 03.09.2014 року (том 1 а.с.8-9).
04 вересня 2007 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір кредитної лінії №8/2007/840-МКЗ/31 (Додаткова угода №1), відповідно до змісту якої, банк надав позичальнику транш у розмірі 24 000,00 доларів США (том 1 а.с.11).
В якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за основним кредитним договором, 04 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір іпотеки №31/1, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 102 (том 1 а.с.13-16).
Згідно визначення термінів іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нежитлова будівля (магазин), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальної площею 114, 6 кв. м. та складається з: А-1 нежитлова будівля магазину, а-1 - добудова до нежитлової будівлі магазину, Б-1 - вбиральня, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0100 га, яка передана Іпотекодавцю в оренду, згідно договору оренди від 03 березня 2003 року. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями: добудова до нежитлової магазину, вбиральня.
В якості забезпечення виконання відповідача перед банком між позивачем та ВАТ КБ «Надра» 04 вересня 2007 року був укладений договір поруки, згідно п. 1.1. якого, ОСОБА_2 - Поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії №8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року, в тому числі: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати можливих штрафних санкцій (том 1 а.с.17).
Додаткової угодою №2 від 30.10.2009 року було визначено, що на дату підписання додаткової угоди заборгованість відповідача перед банком за кредитом становила 20117,77 доларів США, а також змінено графік погашення кредиту, а саме було змінено суми щомісячних платежів (том 1 а.с.18).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що наслідки, передбачені ст.556 ЦК України та умовами договору поруки, щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя, внаслідок повного виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, не настали, у позивачки, як у поручителя, не виникло право пред'явити зворотну вимогу до боржника (відповідача).
Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Відповідно до ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 04.09.2007 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра», виконано поручителем (позивачкою) не в повному обсязі, а частково, що підтверджується довідкою №1-10-3822, виданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АПТ КБ «Надра», з якої вбачається, що станом на 19.05.2016 року загальна сума заборгованості по кредитному договору №8/2007/840-МК/3/31 від 04.09.2007 року складає 3 946, 43 доларів США, що включає: сума основного боргу - 2 683, 10 дол. США, відсотки - 872, 56 дол. США, пеня - 390, 77 дол. США.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наслідки, передбачені ст.556 ЦК України та умовами договору поруки, щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя, внаслідок повного виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, не настали, у позивачки, як у поручителя, не виникло право пред'явити зворотну вимогу до боржника.
Крім того, позивачка не надала доказів того, чи вона одержувала вимогу кредитора, як поручитель, чи перейшло до неї право вимоги за зобов'язанням, яке ґрунтується на кредитній угоді з боржником (відповідачем), чи надавала вона відповідачу (боржнику) докази переходу до неї прав у зобов'язанні.
Позивач не скористалася наданими їй правами, не обґрунтував свої позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо була надана оцінка наявних в матеріалах справи доказів.
Посилання апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права (не застосовано закон, який підлягав застосуванню), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є необґрунтованими та є особистим припущенням та трактуванням апелянта. Судом 1 інстанції було застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, виходячи з предмету позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права. Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: