Справа № 215/852/17 22-ц/774/504/К/18
19 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 215/852/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони :
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргоювідповідача ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2017 року, яке ухвалене суддею Демиденко Ю.Ю. у м. Кривому Розі,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дитини.
В мотивування заявлених вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі від якого мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Донька визнана інвалідом другої групи, є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач у добровільному порядку не надає, хоча має таку змогу. Тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання непрацездатної доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходу безстроково.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги до 1/5 частини доходу відповідача.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на утримання непрацездатної доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь матері - опікуна дитини ОСОБА_4, починаючи з 27 лютого 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_2 640 грн. судового збору на користь держави. Рішення допущено до негайного виконання в межах платежів за один місяць.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про стягнення з нього на користь позивача аліментів у розмірі 1/10 частини його доходів.
В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про його можливість сплачувати аліменти саме у такому розмірі, залишив поза увагою надані ним довідки про стан здоров'я та не врахував, що після сплати аліментів він залишиться без засобів для існування. Крім того, суд не звернув увагу на те, що добутки позивача та доньки, дозволяють дитині бути матеріально забезпеченою та не потребувати додаткових матеріальних дотацій.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_5.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_5.
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2011 року ОСОБА_3 визнана недієздатною та над нею встановлено опіку. Опікуном призначено матір - ОСОБА_1
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 15.02.2017 року ОСОБА_3 визнана інвалідом другої групи на безстроковий термін та не може бути пристосована до будь-якої праці.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання непрацездатної доньки, суд першої інстанції виходив з майнового положення сторін та обов'язку батьків утримувати своїх непрацездатних повнолітніх дітей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 198 ЦПК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 200 Сімейного Кодексу України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як убачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є опікуном непрацездатної ОСОБА_3 та отримує на її утримання державну соціальну допомогу інвалідам другої групи у розмірі 1312 грн. щомісячно. Згідно наданих позивачем довідок за період з травня по жовтень 2017 року нею отримано заробітну плату у розмірі 12489,30 грн. та пенсію за віком у розмірі 11092,45 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Таким чином середньомісячний дохід позивача та її непрацездатної доньки складає 5242,29 грн. щомісячно ((12489,30+11092,45)/6=3930,29 + 1312,00=5242,29), та на кожну з них окремо по 2621,14 грн. (5242,29/2=2621,14), в той час як відповідач зазначає, що його середньомісячний дохід становить 6279 грн., що майже в 2,5 рази перевищує дохід позивача та її доньки.
З огляду на вищезазначене доводи апеляційної скарги про те, що добутки позивача та доньки, дозволяють дитині бути матеріально забезпеченою та не потребувати додаткових матеріальних дотацій на увагу не заслуговують.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про неможливість сплачувати аліменти у стягнутому судом розмірі, оскільки виходячи з розміру щомісячних доходів сторін, з принципів розумності та справедливості, з врахуванням потреб непрацездатної доньки відповідача, яка є інвалідом другої групи, а також враховуючи відсутність у відповідача інших зобов'язань, колегія суддів вважає, що стягнутий судом розмір аліментів відповідає інтересам дитини та обох батьків.
Доводи апеляційної скарги про неврахування витрат на лікування не можуть бути взяті до уваги, так як в порушення ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано доказів ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції стосовно щомісячних витрат на лікування, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є недоведеними.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2017 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 20 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: