Справа № 210/4321/13-ц 22-ц/774/88/К/18
Іменем України
19 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 210/4321/13-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді -доповідача: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал»,
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу , апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2015 року, ухваленого суддею Чайкіною О.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 25 травня 2015 року,
У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Скай Кепітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Фінанс ОСОБА_3» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 серпня 2012 року між ПУАТ «Фідобанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «СЕББАНК», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» укладено договір факторингу № 9, згідно умов якого останньому відступлено право вимоги за вищезазначеним договором, а також за забезпечувальними договорами - поруки № 1925 та іпотеки № 1925, укладеними 31 жовтня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк» та ОСОБА_2
В порушення умов укладеного кредитного договору відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 16 квітня 2013 року складає 1304196,04 грн., яку позивач, уточнивши позовні вимоги в останній редакції позову від 22 травня 2014 року, просив стягнути солідарно з відповідачів, а також судовий збір.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Скай Кепітал» задоволені частково, на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 105325,94 долари США, що еквівалентно 1200306,00 грн. та вирішено питання про стягнення судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Скай Кепітал». Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Скай Кепітал», правонаступником якого є ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», заборгованість за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2010 року по пені за період з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року в розмірі 103890,04 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_2 23 червня 2017 року подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги , оскільки не наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором, який би містив щомісячне нарахування та погашення кредитної заборгованості. Крім того, вважає, що судом не враховано припинення дії поруки, оскільки від закінчення строку виконання зобов'язання кредитор не пред'явив до неї вимоги.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.
Згідно положення ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду спари, і особа,яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегією суддів клопотання представника відповідача про відкладення розгляду спарви залишено без задоволення, зважаючи на тривалий час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та неприпустимості порушення судом розумного строку її розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «СЕБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1925 на суму 99800 доларів США сплатою зі процентів у розмірі 12 процентів річних та кінцевим строком повернення до 31 жовтня 2013 року (а.с. 8-15).
Згідно умов договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання в рахунок погашення кредитних зобов'язань здійснювати щомісячно у період з 30 листопада 2008 року по 30.09.2013року періодичні платежі в розмірі 1888,09 дол. США та до 31.10.2013 року внести останній платіж в розмірі 29 702,69дол. США (а.с. 16-17).
В забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором 31 жовтня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1925, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (а.с. 18-19).
Крім цього для забезпечення зобов'язань по погашенню заборгованості по кредиту 31 жовтня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки (а.с. 20-25).
За договорами відступлення прав вимоги за кредитним договором, договорами поруки та за договорами іпотеки, укладеними 28 серпня 2012 року між ПУАТ «Фідобанк» (Цедент) та ТОВ «Скай Кепітал» (Цесіонарій), Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами кредиту, поруки, зазначеними у додатках 1 до цих договорів, зокрема за договорами поруки та іпотеки №1925 від 31.10.2008 року, укладеними із ОСОБА_2 (а.с. 35-39, 41,42-44, 45-48).
Згідно додатку № 1 до договору факторингу загальна заборгованість за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2008 року на дату відступлення вимоги становила 105325,94 долари США (а.с. 40).
25 травня 2015 року між ТОВ «Скай Кепітал» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» укладено договори про відступлення права вимоги (факторингу) № 191 та відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно умов яких останньому відступлено право вимоги за кредитним договором та договорами поруки й іпотеки, укладеними з відповідачами.
У порушення умов укладеного кредитного договору відповідач ОСОБА_1, як боржник, та ОСОБА_2, як поручитель належним чином не виконували взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим, станом на 16 квітня 2014 року утворилась заборгованість, як і на дату відступлення вимоги за договором факторингу, становила 105325,94 долари США, що еквівалентно на момент подання уточненого позову 1200306,00 грн., з яких: прострочені нараховані проценти - 14514,03 дол. США, що еквівалентно - 165403,48грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 90811,91 дол. США, що еквівалентно - 1034902,52 грн., а також пені з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року - 103890,04 грн. (а.с. 114-122).
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором та договором поруки в сумі 105325,94 долари США, що еквівалентно 1200306 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником та поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.
Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується відповідачем ОСОБА_2, яка є поручителем за укладеними кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків.
З умов спірного кредитного договору та додатку № 1 до кредитного договору видно, що боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2С.) узяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1188,09 дол.США, щомісячними платежами, згідно з графіком платежів (а.с.8,9, 16 т.1).
Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як видно з пункту 2 укладеного кредитного договору та графіку погашення кредитної заборгованості, який є додатком №1 до договору позичальник з дати підписання цієї угоди (31 жовтня 2008 року) зобов'язується повертати кредит шляхом щомісячної сплати відсотків та погашення відповідної частини кредиту в розмірі 1188,09 дол.США кожного календарного місяця строку кредитування (а.с. 9,16 т. 1).
Відповідно до пунктів 1.1.,1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, як солідарні боржники , за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором (а.с. 18, т.1).
Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 31 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовними вимогами згідно штампу вхідної кореспонденції суду 17 червня 2013 року.( а.с.1 том 1).
Умовами кредитного договору у п.2 сторонами визначено дату остаточного повернення кредиту 31 жовтня 2013 року (а.с.8 том.1).
Отже,з огляду на дату звернення позивача до суду із вимогами до поручителя , з урахуванням положення ст.559 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя, що передували 17 січня 2013 року, оскільки порука ОСОБА_2 до даної частини вимог припинилась.
Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року справа № 6-1009цс 17 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно припинення поруки до усіх вимог позивача не ґрунтуються на законодавстві, а тому є неприйнятними.
До вимог позивача про стягнення солідарно з боржника та поручителя кредитної заборгованості за період з 17 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року строк звернення до суду не пропущений ТОВ «Скай кепітал» та порука ОСОБА_2 не припинена.
З огляду на графік погашення заборгованості за кредитом (додаток 1) та положення розрахунок заборгованості та п. Договору,який передбачає останній платіж 31 жовтня 2013 року у розмірі 29702,69 дол.США , загальний розмір заборгованості у сумі 39207,41 дол.США.
Згідно положень ч.3 ст.370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст.382 цього Кодексу.При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Скай Кепітал». Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Скай Кепітал», правонаступником якого є ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», заборгованість за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2010 року по пені за період з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року в розмірі 103890,04 грн., тому до даних вимог порука ОСОБА_2 згідно положення ст.559 ЦК України не припинилась. А тому, рішення суду Апеляційної інстанції від 25 листопада 2015 року скасуванню не підлягає.
Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи не врахував положення ст..559 ЦК України в частині припинення поруки ОСОБА_2 до вимог, що передували 17 січня 2013 року, тому рішення суду підлягає скасуванню, відповідно до п.п.1.3,4ч.1 ст.309 ЦПК України. Та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Скай Кепітал». Та стягненю на користь позивача кредитної заборгованості до 17 січня 2013 року лише із боржника ОСОБА_1, осільки порука ОСОБА_2 доданих вимог припинена. А починаючи з 31 січня 2013 року стягнути заборгованість із боржника та поручителя в солідарному порядку.
В частині задоволення позовних вимог ТОВ «Скай Кепітал» до ОСОБА_1 рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» , заборгованість за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2008 року за період до 31 січня 2013 року у розмірі 51604,50 дол.США.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», заборгованість за кредитним договором №1925 від 31 жовтня 2008 року, за період з 31 січня 2013 року у сумі 39207,41 дол.США.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.
Головуючий :
Судді: