Справа № 214/5389/16-пСуддя 1 інстанції Хомініч С. В.
Номер провадження 33/774/2/К/18Суддя- доповідач ОСОБА_1.
19 квітня 2018 року м.Кривий Ріг
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_2, 1982 року ародження серпня місяця 08 дня, громадянина України, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -
якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 ст.122-4 КУпАП та провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП,-
за участю:
захисника ОСОБА_3
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові 25.08.2016р. о 18.10 год. водій ОСОБА_2 у м.Кривому Розі на перехресті вулиць Курчатова та Каспійської керував автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ6777ВК з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки не зміг, погодився на проходження огляду у медичному закладі. Проте, прибувши до Криворізького ПНД, в присутності двох свідків, від проходження медичного огляду відмовився, посилаючись на травму, яку отримав, впавши на підлогу. Відмова водія ОСОБА_2 від проходження медичного огляду підтверджується поясненнями свідків. Таким чином водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Також, 25.08.2016р. приблизно о 18.10 год. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ 6777 ВК у м.Кривому Розі, на перехресті вулиць Курчатова та Каспійська в районі електроопори №68 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ4544НІ, чим порушив п.13.1, 12.1 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.
Крім того, 25.08.2016 приблизно о 18.10 год водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті вулиць Курчатова та Каспійська у м.Кривому Розі в районі електроопори №68, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
Суд першої інстанції, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку що в діях ОСОБА_2 присутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, 124, 122-4 КУпАП та вина останнього підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів досліджених судом в судовому засіданні.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, оскаржувану постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 3 жовтня 2017р., скасувати і провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови, ОСОБА_2 зазначає, що постанову суду першої інстанції від 03.10.2017р. він отримав 08.11.2017 року, що підтверджується матеріалами справи, оскільки судом було порушено вимоги ст.268 КУпАП та постановлено рішення без його участі і належного повідомлення про дату та час розгляду справи, та вимоги ч.1 ст.285 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова протягом трьох днів після її винесення та оголошення не була йому направлена, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості своєчасно оскаржити дану постанову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи суд неповно зясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою, через, що підлягає скасуванню.
ОСОБА_2 вказує, що суд не взяв до уваги його пояснення, які він давав в судових засіданнях в яких був присутнім, про те, що 25.08.2016р. він не керував належним йому автомобілем, а був лише пасажиром, за кермом знаходився його знайомий ОСОБА_4, поруч з ним сидів ще один його знайомий, а він сидів на задньому сидінні автомобіля, що він не заперечував факт зіткнення транспортних засобів, а також пояснення свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні, також підтвердив, що в день події саме він керував належним йому транспортним засобом і саме він скоїв ДТП, залишивши місце ДТП, дійшовши хибного висновку, що дана версія виникла у ОСОБА_2 в ході судового розгляду та не підтвердилася показаннями свідків і матеріалами справи.
ОСОБА_2 вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення і додані до них матеріали беззаперечно не доказують його винуватість в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях, що під час судового розгляду не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо керування ним транспортним засобом, який був причетний до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_2 звертає увагу на те, що суд в основу постанови поклав свідчення потерпілого ОСОБА_5, не звернувши увагу на те, що в судовому засіданні потерпілий змінив свої пояснення, оскільки пояснював, що через скло свого затонованого автомобіля бачив саме ОСОБА_2 за кермом автомобіля який скоїв ДТП, тоді, як в письмових поясненнях ОСОБА_5 вказував, що на автомобілі, який скоїв ДТП їздить його знайомий на ім'я ОСОБА_2. При цьому ОСОБА_2 вказує, що і його, і ОСОБА_5 автомобілі затоновані, тому потерпілий не міг бачити, хто саме керував належним йому автомобілем під час скоєння ДТП.
ОСОБА_2 вказує, що оскільки суд першої інстанції відмовив потерпілому ОСОБА_5 у задоволенні його клопотання про допит свідків які його затримували та свідка ОСОБА_6, який був пасажиром в його автомобілі, пославшись на те, що данні про цих свідків відсутні у матеріалах справи, то він був позбавлений можливості заявити клопотання про допит в якості свідка пасажира, який був присутнім в його автомобілі під час події і наявність, якого підтверджували, як потерпілий, так і поліцейські які складали протоколи про адміністративні правопорушення, а також інших свідків, які прибули на місце стоянки його автомобіля і супроводжували його до того, як він був госпіталізований каретою швидкої допомоги до 2-ї міської лікарні.
ОСОБА_2 вказує і на те, що суд не звернув уваги на те, що протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст.122-4, 124 КУпАП були складені поліцейськими зі слів потерпілого ОСОБА_5, який вказав їм, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, який скоїв ДТП, при цьому патрульні поліцейські не допитували його про обставини ДТП і не вчиняли будь-яких заходів для встановлення інших очевидців події та здобуття доказів саме його вини, не зафіксували показання його знайомого, який перебував разом з ним в автомобілі і, який на місці події розповідав, що не ОСОБА_2 керував транспортним засобом.
ОСОБА_2 зазначає, що при складенні протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст.122-4, 124 ч.1 ст.130 КУпАП йому в порушення вимог ст.63 Конституції України та ч.4 ст.256 КУпАП не були роз'ясненні його права.
Окрім того, ОСОБА_2 звертає увагу, що суд першої інстанції у постанові спотворив пояснення свідка ОСОБА_7, яка складала щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП., при цьому зазначає, що свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснювала, що коли вона в складі патрульного екіпажу прибула на місце ДТП, там вже знаходились два поліцейських екіпажі, вона бачила ОСОБА_2 який був у нетверезому стані, останній говорив, що не керував транспортним засобом, що за кермом був інший водій, який пішов з місця події, що водію було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», той погодився, однак не зміг продути «Драгер» та погодився пройти медичний огляд в Криворізькому ПНД, що прибувши до медичного закладу ОСОБА_2 перечепився і упав, отримавши травму голови, що у приміщенні лікарні ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження медичного огляду, однак вимагав надати йому медичну допомогу у зв'язку із травмою, тобто чіткої відповіді на запитання, чи відмовляється він пройти медичний огляд, ОСОБА_2 не надав.
ОСОБА_2 звертає увагу на різницю в часі складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з часом коли був запрошений свідок ОСОБА_8 о 21.45 год. та часом його доставки у 2-гу міську лікарню о 21.32 год., при цьому зазначає, що свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, пояснюючи різницю у часі, повідомила, що протокол вона почала складати на місці ДТП, тобто, коли факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ще не був встановлений.
Також, ОСОБА_2 зауважує, що у постанові суд послався, як на докази, які не були безпосередньо досліджені під час судового розгляду у його присутності - показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_9, тоді, як в його присутності у допиті цих свідків судом було відмовлено з підстав відсутності відомостей про них в матеріалах справи.
ОСОБА_2 вказує на те, що суд неповно дослідив усі обставини справи, не вирішив його клопотання про призначення автотехнічної експертизи, та скориставшись тим, що він не був належним чином повідомлений про час розгляду справи, виніс незаконну постанову, визнавши його винним у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
ОСОБА_2 вважає цю подію провокацією з боку правоохоронних органів, а дії поліцейських при складенні адміністративних матеріалів перевищенням службових повноважень, зазначає, що з цього приводу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017041750000020, де він визнаний потерпілим.
В судовому захисник ОСОБА_3В підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, просив його задовольнити, а також у повному обсязі підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив їх задовольнити.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 оскаржив постанову суду з порушенням встановленого законом 10-денного строку.
Статтями 289, 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом правомочним розглядати справу.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він при винесенні оскаржуваної постанови не був присутній, і, що постанову суду першої інстанції від 03.10.2017р. він отримав 08.11.2017р. підтверджується матеріалами справи, отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження ним був пропущений з поважних причин.
Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З метою забезпечення права доступу до правосуддя, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання ОСОБА_2 і поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, та розглянути апеляційну скаргу по суті.
Виходячи з вимог з ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Аналізуючи оскаржувану постанову з урахуванням доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, 122-4 КУпАП, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Так, згідно оскаржуваної постанови суду першої інстанції, доказами вини ОСОБА_2 є протоколи про адміністративні правопорушення серії АП2 №370806, серії АП2 №363995, серії АП2 №363996 від 25.08.2016р., пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13С, від 25.08.2016р., ОСОБА_6, ОСОБА_14, інспекторів поліції: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_9 рапорт інспектора ПП ОСОБА_17, карта виїзду швидкої медичної допомоги №663 від 25.08.2016р., виписка із медичної карти стаціонарного хворого №У-10875 щодо ОСОБА_2, інформація надана УПП, стосовно виклику про ДТП, яка сталася 25.08.2016р. о 18 год. 00 год.
Суд першої інстанції у постанові зазначив, що наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, 124, 122-4 КУпАП та його вина у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень підтверджується сукупністю письмових доказів наявних в матеріалах справи, зазначених вище та показаннями інспекторів Рибальченка Є.С., Журавльова О.С., Стасюк О.В., Філімоненка О.М., свідків ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5
Диспозицією ст.130 КУпАП встановлена відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ст.124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозицією ст.122-4 КУпА передбачена відповідальність за залишення водієм транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як вбачається з матеріалів справи посилання суду як на доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП на протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №363995 від 25.08.2016р., згідно, якому приблизно о 18.10 у м.Кривому Розі, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ 6777 ВК на перехресті по вулиці Курчатова з вулицею Каспійська в районі електроопори №68 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ4544НІ, чим порушив п.13.1, 12.1 Правил дорожнього руху, свідчить про те, що дійсно мала місце подія ДТП, однак факт керування при цьому транспортним засобом водієм ОСОБА_2 він не доводить, оскільки з пояснень іншого учасника дорожнього руху ОСОБА_5, з пояснень, якого складалися протоколи про адміністративні правопорушення за ст.124 ст.122-4 КУпАП слідує, що після зіткнення транспортних засобів, він упізнав автомобіль який його обігнав і залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, як автомобіль на якому їздить його знайомий на ім'я ОСОБА_2, тобто з його пояснень витікає, що останній припускає, що за кермом автомобіля SkodaSuperB н.з. АЕ 6777 ВК перебував його знайомий ОСОБА_2
Пояснення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тільки підтверджують факт відмови ОСОБА_2 підписати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.124, ст.122-4 КУпАП і ніяким чином не вказують на те, що свідки бачили, що саме ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, наслідком чого сталося ДТП, проте ОСОБА_2 з самого початку подій наполягав на тому, що не він керував належним йому транспортним засобом, а за кермом перебував його знайомий ОСОБА_4, який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, також підтвердив в судовому засіданні, що в день події, саме він керував належним ОСОБА_2 автомобілем, що він не справився з керуванням і вчинив дорожньо-транспортну пригоду, від'їхавши від місця ДТП, а в подальшому покинув місце події, поїхавши додому.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що показання свідка ОСОБА_4 повністю співпадають з показаннями ОСОБА_2, які він давав, як під час оформлення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №370806 від 25.08.2016р. вбачається, що о 18.10 год. у ОСОБА_18 на перехресті по вулиці Курчатова з вулицею Каспійська водій ОСОБА_2 керував автомобілем SkodaSuperB н.з. АЕ6777ВК з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків відмовився.
Однак, як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, на, які, як на доказ вини ОСОБА_2 послався суд першої інстанції, у присутності зазначених свідків, водій ОСОБА_2 виконав законну вимогу поліцейських, погодився за допомогою приладу «Драгер» пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, намагався п'ять раз продути газоаналізатор, але прилад жодного разу не показав результат, після чого ОСОБА_2 було запропоновано провести огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що він дав згоду та поїхав з працівниками поліції (ар.пр.89-90).
Пояснення свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 спростовують факт відмови ОСОБА_2 від проходженнявідповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки він погодився пройти такий огляд, намагався пройти його на місці і в подальшому у закладі охорони здоров'я, їх свідчення узгоджуються з показаннями інспектора Стасюк О.В., яка також в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_2 заперечував факт керування ним транспортним засобом, погодився пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», однак йому не вдалося продути газоаналізатор, і в подальшому, у закладі охорони здоров'я, що, прибувши до ПНД ОСОБА_2 впав і розбив голову, після чого відмовився проходити медобстеження до того, як йому нададуть медичну допомогу, була викликана швидка допомога, яка госпіталізувала ОСОБА_2
Окрім того, показання наведених вище свідків не суперечать і узгоджуються з показаннями допитаного в судовому засіданні інспектора поліції ОСОБА_9, який суду пояснив, що прибув на виклик до автостоянки по вулиці Корнійчука. ОСОБА_2 намагався продути газоаналізатор «Драгер», але не зміг, поїхали до ПНД. Коли приїхали ОСОБА_2 перечепився та впав на підлогу, в результаті чого розбив голову. Від проходження медогляду не відмовлявся, але не міг йти далі, бо текла кров і він погано себе почував ще й із-за сильного алкогольного сп'яніння.
Пояснення інспектора поліції ОСОБА_9 узгоджуються з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_8, відповідно до яких останній знаходився на робочому місці в Психоневрологічному диспансері м.Кривий Ріг. Приблизно о 20.30 год. він бачив як до диспансеру поліція привезла чоловіка, який вів себе неадекватно, чіплявся до поліцейських, ображав їх нецензурною лайкою. При цьому його хода була хиткою, він спіткнувся об нерівність асфальтового покриття та впав, при цьому розбив голову. Потім почав кричати та звинувачувати поліцію, хоча впав він сам.
У п.6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, з огляду на наведене суд апеляційної інстанції не вбачає в діях ОСОБА_2 факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на місці за допомогою приладу «Драгер», ні в медичному закладі, а не зміг його пройти через травму отриману при падінні у лікарні та подальшою госпіталізацію його до іншого медичного закладу для надання медичної допомоги, а доказів зворотного матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявні у справі докази вважає, що вони поза розумним сумнівом не доводять того факту, що в день події ОСОБА_2 керував належним йому транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що він порушив правила дорожнього руху і скоїв дорожньо-транспортну пригоду, після чого залишив місце ДТП, а в подальшому відмовився від проходженнявідповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки жоден свідок не підтвердив, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що за кермом автомобіля ОСОБА_2 знаходився саме він, що він не впорався із керуванням та скоїв ДТП, що за проханням ОСОБА_2 він від'їхав від місця ДТП.
Допитаний в судовому засіданні водій ОСОБА_5 пояснив, що 25.08.2016 о 18.10 він керував автомобілем SkodаSuperBн.з. АЕ4544НІ, на перехресті вулиць Каспійська та Курчатова у місті ОСОБА_18 Ріг при здійсненні повороту ліворуч почув звук гальмів та відчув удар в задню частину свого автомобілю від автомобілю SkodаSuperBн.з. АЕ6777ВК, який рухався у попутному напрямку і, не зупинившись, поїхав далі по вулиці Курчатова. Він залишився біля зупинки громадського транспорту «вулиці Курчатова». Також пояснив, що автомобіль, який скоїв ДТП належить його давньому знайомому ОСОБА_2, тому він вважає, що і в день події, транспортним засобом керував саме ОСОБА_2, тобто ОСОБА_5 не вказував конкретно, що під час ДТП він бачив за кермом автомобіля, саме ОСОБА_2, він висловив свою думку, стосовно того, що, оскільки транспортний засіб належить ОСОБА_2, він на ньому їздить, то і під час події автомобілем керував його власник.
Відомості зазначені у рапорті інспектора ПП ОСОБА_17, на які послався суд, як на доказ вини ОСОБА_2, про те, що під час спілкування з ОСОБА_2 в їхню розмову постійно втручався невідомий йому чоловік, який при особистому спілкуванні на бодікамеру пояснив, що 25.08.2016р. він разом з ОСОБА_2 розпивали спиртні напої у великій кількості після чого ОСОБА_2 виявив бажання поїхати на своєму автомобілі «Шкода», що невідомий громадянин відмовився та намагався відговорити ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, та ударив ОСОБА_2В, але він все рівно сів за кермо автомобіля «Шкода» та почав рух, під час якого, часто перевищував швидкість, у зв'язку з чим, в один з разів здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, але не зупинився, судом першої інстанції не були перевірені належним чином, оскільки не була встановлена особа цього свідка і він не був допитаний в судовому засіданні, окрім того управлінням патрульної поліції не був наданий суду відеозапис з боді-камери на яку послався інспектор у рапорті, який би підтвердив, чи спростував пояснення інспектора зазначені у рапорті.
Зважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення щодо останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КупАП - за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Керуючись п.1 ст.247, ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 жовтня 2017 року у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову суду апеляційної інстанції, якою закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, щодо ОСОБА_2, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1