Провадження № 22-ц/774/1312/18 Справа № 203/1137/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 34
10 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Попазовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13.07.2016 року ОСОБА_2 на перехресті вул. Грушевського та вул. Свєтлова в м. Дніпрі, керуючи автомобілем марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїла зіткнення з автомобілем позивача марки «Chevrolet», реєстраційний номер - АЕ7690ЕВ. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна матеріальна шкода. Витрати з проведення відновлювального ремонту автомобіля позивача склали 41305,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власниці автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована ПрАТ «СТ «Іллічівське», ліцензія якого на провадження страхової діяльності була анульована. Відповідачі добровільно не відшкодовують позивачеві витрачені кошти. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 47605,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та понесені судові витрати. (119-124).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію матеріальної шкоди в сумі 20440,00 грн., компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., компенсацію судових витрат у сумі 6280,00 грн., а разом - 31720,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення моральної шкоди і ухвалення у скасованій частині нового рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
Згідно змісту апеляційної скарги, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 20440,00 грн. - в апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток третім особам, які долучені до матеріалів справи та письмовою розпискою сторін на аркуші справи 229.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення в оскаржуваній частині змінити, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 13.07.2016 року ОСОБА_2 на перехресті вул. Грушевського та вул. Свєтлова в м. Дніпрі, керуючи автомобілем марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїла зіткнення з автомобілем позивача марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, таким чином пошкодивши його (а.с. 9).
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року у справі №203/3488/16-п відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 340,00 грн. (а.с. 9).
Цивільноправова відповідальність власниці автомобіля марки «Daewoo» застрахована ПрАТ «СТ «Іллічівське» згідно полісу серії АЕ №9450502 (а.с. 75).
Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної володільцю колісного транспортного засобу, від 28.08.2016 року №81/07/16, складеного за заявою ПрАТ «СТ «Іллічівське» суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві, дорівнює 20440,24 грн.; огляд транспортного засобу при проведенні дослідження здійснювався за участі позивача (а.с. 165-178).
В добровільному порядку заподіяну позивачеві шкоду не відшкодовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з викладеного, встановивши доведеність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 13.07.2016 року та потягла спричинення матеріальної шкоди позивачу у зв'язку з пошкодженням автомобіля останнього, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Однак, при визначенні розміру грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, місцевим судом не враховано ступінь та характер переживань позивача, які пов»язані з перенесеним хвилюванням під час події ДТП, у зв»язку з якою здоров»ю позивача шкоди не завдано (згідно змісту позовної заяви); переживаннями у зв»язку з пошкодженням належного позивачу автомобіля та необхідністю витрачати власний час і зусилля для відновлення транспортного засобу, враховуючи, що відповідачка не відшкодувала шкоду у добровільному порядку. Крім того, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди колегія приймає до уваги, що у зв»язку з ДТП не відбулося втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля позивача (згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної володільцю колісного транспортного засобу, від 28.08.2016 року №81/07/16).
Приймаючи до уваги представлені у справі докази у їх сукупності, враховуючи наведені вище факти, враховуючи встановлений розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди у сумі 20440,00 грн., який не оспорюється сторонами (згідно змісту апеляційної скарги відповідачки), - колегія дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди у достатньому та необхідному розмірі 3000,0 грн., що є співмірним з характером та ступенем спричинених позивачу моральних переживань.
Наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі більшому від 3000,0 грн. апеляційним судом не встановлено, місцевим судом - не обгрунтовано.
Крім того, частиною 1 статті 88 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 3 ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом п. 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» N4191-VI від 20 грудня 2011 року, який був чинним на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (втратив чинність 15.12.2017 року), передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2179,16 грн., які складається із сплаченого позивачем судового збору в сумі в сумі 1280,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. (а.с. 1, 2, 13), пропорційно задоволеним позовним вимогам (6280,00 грн. х 34,7% = 2179,16 грн.). Колегія звертає увагу, що, згідно представлених суду розрахунків, позивачем обгрунтовано витрати на правову допомогу у сумі 5000,0 грн.
На зазначене місцевий суд уваги не звернув, а тому оскаржуване рішення необхідно змінити в частині розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди з 5000,00 грн. на 3000 грн. 00 коп.; в частині розміру стягнутих з відповідача судових витрат з 6280,00 грн. на 2179 грн. 16 коп., та в частині розміру загальної суми грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, з 31720,00 грн. на 25619 грн. 16 коп.
Колегія звертає увагу, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації матеріальної шкоди в сумі 20440,00 грн. не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого суду в оскаржуваній частині.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, - змінити з 5000,00 грн. на 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.; в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат, - змінити з 6280,00 грн. на 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 16 коп., та в частині розміру загальної суми грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, - змінити з 31720,00 грн. на 25619 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді