Провадження № 33/774/431/18 Справа № 201/2138/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калініч Н.І.
20 квітня 2018 року м. Дніпро
Суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Калініч Н. І., за участю особи, що подала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, правопорушника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року, якою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
-визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 352 гривень 40 копійок.
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_3 17 лютого 2018 року о 03 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався в районі буд. № 2 по вул. Ливарна в м. Дніпрі, де, виїхавши на зустрічну частину дороги, не надав перевагу у русі автомобілю «Ніссан», н/з WO 22481, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 11.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує на те, дорожньо-транспортна пригода сталась на перехресті рівнозначних доріг вул. Ливарної та вул. Рогальова, що зафіксовано на схемі та підтверджується усіма матеріалами справи.
Однак в постанові суду першої інстанції вищевказаного факту не відображено та не зафіксовано, зазначено лише, що автомобіль під керуванням ОСОБА_5 виїхав на зустрічну смугу руху, а що зіткнення відбулося на перехресті фактично не зазначено. На думку захисника суд першої інстанції постановляючи постанову даному факту не надав значення, оскільки ДТП сталось на перехресті рівнозначних доріг та водії повинні керуватись пунктом 16.14 ПДР України.
Крім того обґрунтовуючи позицію захисник звертає увагу, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Jeep» наближався до перехрестя рівнозначних доріг по вул. Ливарній, праворуч відносно руху автомобіля «Ніссан», під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по вул. Рогальова, зліва від автомобіля «Jeep.
Як зазначає захисник водій автомобіля «Ніссан» ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до п. 16.12 ПДР України, відповідно до якого «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч», однак водій дані положення не виконав, у зв'язку з чим порушення цього пункту Правил дорожнього руху й знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП.
На думку сторони захисту в діях водія ОСОБА_4 є склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Апелянт в апеляційній скарзі наголошує, що порушення п.11.3 ПДР України ОСОБА_6, а саме те, що він наблизився до вказаного перехрестя рівнозначних доріг по зустрічній смузі руху - не знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП, оскільки ОСОБА_3 мав перевагу в русі при проїзді перехрестя, на якому відбулося зіткнення.
Заслухавши захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прохали постанову суду скасувати та закрити провадження, думку потерпілого ОСОБА_4, який вважав постанову суду першої інстанції законною та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами.
Таким чином, суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен оцінити докази, одним із яких є протокол, та висловити думку з приводу чому спростовує чи приймає даний доказ і які наводить докази, щодо наявності або відсутності адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав, постановив обґрунтоване рішення.
Факт скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_3 підтверджується схемою місця ДТП, з якої убачається розташування транспортних засобів після зіткнення, фототаблицею, де зафіксовано характер пошкодження транспортних засобів.
Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав допустимим та належним доказом по адміністративній справі - схему місця ДТП від 17.02.2018 року, яка складалася за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що свідчать особисті підписи вказаних осіб.
Не можна погодитися з доводами захисника стосовно того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки місцю ДТП, яка сталась на перехресті рівнозначних доріг, оскільки в суд першої інстанції дослідив наявні матеріали провадження та надав їм належну оцінку.
Крім того, не можна не зазначити, що відповідно до п.11.3 Правил дорожнього руху на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Зі схеми місця дорожньо транспортної пригоди убачається, що транспортний засіб водія ОСОБА_3 розміщений на відстані 70 сантиметрів від лівого краю зустрічної смуги руху, даний факт підтверджується наявними фотознімками, які містяться в матеріалах провадження та в апеляційній інстанції детально було досліджено відеоматеріали з камер спостереження та відеозапис з реєстратора автомобіля « Ніссан», що беззаперечно встановлює порушення водієм ОСОБА_3 п.11.3 Правил дорожнього руху України.
Допитані в апеляційній інстанції свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували факт виїзду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 на зустрічну смугу руху.
Не можна погодитися з висновками експерта про те, що порушення вимоги Правил дорожнього руху п.11.3 не знаходиться у причино-наслідковому зв'язку з ДТП, оскільки експертом досліджувалося тільки питання, чи мав водій ОСОБА_3 «Jeep», д/н НОМЕР_2 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем«Ніссан», н/з WO 22481, під керуванням водія ОСОБА_4, в той час коли саме водій ОСОБА_3 виїхавши на зустрічну смугу наражав себе на небезпеку та водій ОСОБА_4 не міг враховувати, що ОСОБА_3 буде рухатися по зустрічній смузі та не надав переваги у русі водію ОСОБА_3, оскільки не міг заздалегідь бачити рух автомобіля ОСОБА_3 на зустрічної смузі, враховуючи що видимість обмежували транспортні засоби, які стояли у перехрестя.
Крім того, як убачається з відеозапису з реєстратора, момент появи у водія ОСОБА_3 та водія ОСОБА_4 об'єктивної можливості виявити для кожного з них перешкоду, виник приблизно на однакової відстані та в даному випадку кожен з них повинен був діяти відповідно до Правил дорожнього руху, враховуючи, що жоден з водіїв не увімкнув до початку маневру сигналів повороту.
Оскільки в даному випадку, суд не може висловлювати думку стосовно іншого водія ДТП та розглядає справу щодо водія, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали провадження з відеоматеріалами, не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, тому не має підстав для задоволення апеляційних вимог.
Однак, постанова судді першої інстанції підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення, оскільки суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні стягнення передбаченого санкцією ст.124 КУпАП.
Так, відповідно до санкції ст. 124 КУпАП, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом на строк від 6 місяців до 1 року.
Суд правильно визначив розмір штрафу, однак визначаючи розмір штрафу суд не врахував, що відповідно ст. 27 КУпАП покарання у виді штрафу призначається не у твердій сумі, а у ставках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент постановлення рішення.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Таким чином, на підставі викладених обставин, приходжу до висновку, що постанова судді першої інстанції підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року змінити.
Вважати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та стягненням у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_9