Провадження № 22-ц/774/2405/18 Справа № 179/825/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 53
03 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Попазовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2008 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Агро-Овен» на посаду першого заступника генерального директора. 02.08.2010 року ОСОБА_2 був переведений на посаду директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен». В квітні 2015 року позивач вирішив звільнитися з займаного місця роботи за особистими мотивами, що було пов'язано з вихованням в сім'ї малолітньої дитини. З метою звільнення з місця роботи 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 направив на адресу ТОВ «Агро-Овен» заяву про звільнення з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен», датовану 02.04.15 року. Заява про звільнення була обґрунтована вимогами щодо неможливості продовжувати роботу через необхідність догляду за малолітньою дитиною, та відповідно висунута вимога про звільнення в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання заяви. Зазначена заява про звільнення була направлена через ДП «Укрпошта», цінним листом з описом вкладення та була отримана ТОВ «Агро-Овен» 07 квітня 2015 року. Вимога звільнити позивача в строк на протязі п'яти календарних днів повинна була в обов'язковому порядку виконана посадовими особами ТОВ «Агро-Овен». Крім того, в заяві про звільнення було висунуто прохання вислати трудову книжку поштою з доставкою та описом вкладення на адресу місця проживання ОСОБА_2 Незважаючи на той факт, що строк для звільнення позивача фактично сплив 12 квітня 2015 року, видача трудової книжку на його адресу відповідачем не здійснювалася. На момент написання позивачем заяви про звільнення та отримання даної заяви посадовими особами ТОВ «Агро-Овен», ОСОБА_2 фактично на робочому місці не перебував, оскільки, починаючи з 02.04.15 року, хворів. 22.04.2015 року на адресу позивача надійшов лист ТОВ «Агро-Овен», згідно якого ОСОБА_2 повідомлялось, що він 01, 15 та 16 квітня 2015 року начебто був відсутній на робочому місці, без поважної причини і без повідомлення директора департаменту АПК ТОВ «Агро-Овен» ОСОБА_3, про що складено акти щодо відсутності на робочому місці, та звільнено з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» 16.04.2015 року, про що зроблено запис у трудовій книжці. Посадовими особами було умисно вчинено дії, направлені на фальсифікацію обставин виконання трудових обов'язків позивачем з метою штучного створення умов, для звільнення за прогул. Так, згідно повідомлення в поштовому листі ТОВ «Агро-Овен» вих. №54 від 16.04.15 року зазначено, що ОСОБА_2 01 квітня 2015 року без пояснення причин і без повідомлення керівництва, був відсутній на робочому місці, про що складено відповідний акт. Зазначений документ містить завідомо неправдиві відомості, так як 01.04.2015 року позивач перебував на робочому місці у визначений трудовим розпорядком час. 01.04.2015 року ОСОБА_2, згідно вказівки директора департаменту АПК TOB «Агро-Овен» ОСОБА_3, проводилась передача товарно-матеріальних цінностей по заводу з переробки картоплі на адресу комірника ОСОБА_4 Даний факт мав місце за участі працівників ТОВ «Агро-Овен» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та підтверджується складеним письмовим актом передачі, датованим 01.04.2015 року. 15 та 16 квітня 2015 року, які вказані як дати прогулу, позивач повинен був звільнений з місця роботи за власним бажанням. 05.05.2015 року на адресу позивача, надійшла його трудова книжка, з якої вбачалось, що 16.04.2015 року він був звільнений з роботи за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України (наказ від 16.04.2015 року № 87-к). Позивач не погоджується з визначеним ТОВ «Агро-Овен» формулюванням звільнення та вважає, що звільнення з ТОВ «Агро-Овен» повинно бути обґрунтоване ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Відповідач зобов'язаний виплати на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2015 року (дата звільнення позивача згідно даних трудової книжки) до 05 травня 2015 року (день фактичного отримання ОСОБА_2 трудової книжки, після неодноразових вимог), тобто 18 днів. Крім того, у зв'язку з затримкою у видачі трудової книжки з очевидної вини відповідача, днем звільнення з місця роботи повинно вважатися 05 травня 2015 року. Позивач вважає, що протиправними діями відповідача, йому було спричинено моральну шкоду, що проявилась в сильних душевних хвилюваннях з приводу неправомірного винесення наказу про звільнення за негативними обставинами, а саме за прогули, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, яку він оцінює на рівні 3000,00 грн. Тому позивач просив змінити формулювання звільнення його з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен», вказавши формулювання звільнення - за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України; зобов'язати відповідача змінити дату звільнення позивача з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» з 16 квітня 2015 року на 05 травня 2015 року, тобто день видачі трудової книжки; зобов'язати відповідача обчислити та виплатити позивачеві середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 05 травня 2015 року; стягнути з ТОВ «Агро-Овен» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено змінити формулювання звільнення ОСОБА_2 з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен», вказавши формулювання звільнення - за власним бажанням; вирішено зобов'язати ТОВ «Агро-Овен» змінити дату звільнення позивача з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» з 16 квітня 2015 року на 05 травня 2015 року; зобов'язати ТОВ «Агро-Овен» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 05 травня 2015 року. Стягнуто з ТОВ «Агро-Овен» на користь позивача моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., на користь держави судовий збір в сумі 974,40 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Овен», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 05 травня 2008 року позивач був прийнятий на роботу в ТОВ «Агро-Овен» на посаду першого заступника генерального директора відповідно до наказу №102-к від 05.05.2008 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача АК №110443 (а.с. 19-21).
02 серпня 2010 року ОСОБА_2 наказом №174-к від 02.08.2010 року переведений на посаду директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» (а. с. 20-21).
01 квітня 2015 року ОСОБА_2 було проведено передачу товарно-матеріальних цінностей по заводу з переробки картоплі на адресу комірника ОСОБА_4, за участю працівників ТОВ «Агро-Овен», що підтверджується актом передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.04.2015 року (а. с. 15).
03 квітня 2015 року ОСОБА_2 направив на адресу ТОВ «Агро-Овен» заяву про звільнення з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» з посиланням на неможливість продовжувати роботу через необхідність догляду за малолітньою дитиною, та висунута вимога про звільнення в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання заяви. Крім того, в заяві позивач прохав вислати поштою з доставкою та описом вкладенням на його адресу трудову книжку та провести розрахунок при звільненні, перерахувавши кошти на рахунок в банку (а. с. 6-7).
Зазначена вище заява про звільнення була направлена через ДП «Укрпошта», цінним листом з описом вкладення та була отримана ТОВ «Агро-Овен» 07 квітня 2015 року (а. с. 8).
Відповідно до наказу ТОВ «Агро-Овен» №87-к від 16.04.2015 року, ОСОБА_2 звільнено з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі 16 квітня 2015 року за прогули без поважної причини за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 123).
22 квітня 2015 року на адресу позивача надійшов лист ТОВ «Агро-Овен» №54 від 16.04.2015 року, який було направлено 17.04.2015 року, за змістом якого ОСОБА_2 повідомлялось, що він 01, 15 та 16 квітня 2015 року був відсутній на робочому місці, без поважної причини, про що складено акти щодо відсутності на робочому місці, та його звільнено з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі ТОВ «Агро-Овен» 16.04.2015 року, про що зроблено запис у трудовій книжці. Позивачу також було запропоновано прибути до установи відповідача для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення (а. с. 12).
Роботодавцем 25 квітня 2015 року на адресу позивача було направлено трудову книжку, у якій наявний запис під №10 від 16.04.2015 року - «Звільнений з роботи за прогули без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України», наказ від 16.04.2015 року №87-к» (а. с. 18).
ОСОБА_7 в період з 14 квітня 2015 року по 24 квітня 2015 року включно був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності серії АГС №156020 від 14 квітня 2015 року, виданого КЗ “Магдалинівська ЦРЛ” (а. с. 31).
Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
За змістом ч. 4 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Також, частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Пунктом 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 року передбачено, зокрема, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Виходячи з викладеного, правильно встановивши фактичні обставини щодо підстав звільнення позивача, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про зміну формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 та зазначення про звільнення за власним бажанням у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Так, відповідачем не доведено, що позивач 01.04.2015 року був відсутнім на роботі протягом робочого дня щонайменше три години без поважних причин.
Здійснюючи звільнення позивача за вчинення прогулу, відповідачем не було з»ясовано період часу, протягом якого позивач був відсутнім на роботі 01.04.2015 року без поважних причин.
Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, 01.04.2015 року робочий день тривав сім годин з 9-00 год. по 17-00 год., з обідньою перервою тривалістю одна година, відповідно до Правил трудового розпорядку на підприємстві. Наведені факти не оспорюються позивачем.
Зі змісту акту №1 про відсутність працівника на робочому місці від 01.04.2015 року, складеного інспектором з відділу кадрів, директором департаменту рослинництва, головним бухгалтером та головним інженером, позивач був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня - з 09:00 год. до 17:00 год. 01.04.2015 року (а.с. 76). Колегія звертає уваги, що до складу вказаної комісії входили директор департаменту рослинництва, головний бухгалтер, головний інженер відповідача, які є представниками адміністрації роботодавця та мають зацікавленість у результатах вирішення даного спору.
У наказі ТОВ «Агро-Овен» №87-к від 16.04.2015 року про звільнення позивача дата та період вчиненого прогулу не зазначені (а.с. 123).
Згідно копії табелю обліку робочого часу ТОВ «Агро-Овен» за квітень 2015 року, ОСОБА_2 був присутнім на роботі 01.04.2015 року 4 години (а.с. 107).
В письмових запереченнях відповідача на позовну заяву, що були надані місцевому суду у вересні 2017 року, відповідач стверджує, що 01.04.2015 року позивач був відсутнім на робочому місті з 9-00 год. до 17-00 год. (а.с. 73 - 75). У письмовому тексті виступу представника відповідача у судових дебатах в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі вказано, що відсутні докази перебування позивача на роботі 01.04.2015 року з 10-00 год. до 17-00 год. (а.с. 135 - 136).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що обов»язок доказування факту вчинення позивачем прогулу та, зокрема, його тривалість покладено на відповідача; враховуючи, що наведені вище письмові документи відповідача містять суперечливу інформацію щодо періоду та тривалості відсутності позивача на роботі 01.04.2015 року, що ставить під сумнів достовірність даних, які викладені у таких письмових документах; зважаючи на зміст показів свідків, що були допитані місцевим судом та зазначили про те, що не бачили позивача на роботі після 10-00 години 01.04.2015 року, але не повідомили суду про особисту обізнаність щодо відсутності ОСОБА_2, який обіймав посаду директора, на робочому місті; враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України в редакції, що діяла по14.12.2017 року (ст.ст. 77, 78 ЦПК України), на підтвердження факту відсутності позивача на роботі 01.04.2015 року щонайменше протягом трьох годин; враховуючи обґрунтоване встановлення місцевим судом факту перебування 01.04.2015 року позивач на роботі, що підтверджується, зокрема, актом передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.04.2015 року, який було складено позивачем та працівниками відповідача саме 01 квітня 2015 року (що визнається відповідачем, згідно пояснень його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції), - колегія дійшла висновку про недоведеність тверджень роботодавця про вчинення позивачем прогулу 01.04.2015 року.
Судом встановлено, що відсутність позивача на роботі 15 та 16 квітня 2015 року мала місце з поважних причин, через хворобу, що підтверджується наведеним вище відповідним листком тимчасової непрацездатності (а.с. 31).
Місцевим судом правильно встановлено, що відповідач 07 квітня 2015 року отримав заяву позивача про його звільнення за власним бажанням в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання заяви, у зв»язку з доглядом за малолітньою дитиною. Відповідно до свідоцтва про народження на а.с. 7, позивач є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановивши недоведеність тверджень роботодавця про відсутність позивача на роботі 01, 15 та 16 квітня 2015 року без поважних причин, що свідчить про незаконність звільнення позивача за вчинення прогулів; встановивши факт звернення позивача до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажанням, - рішення місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги про зміну формулювання звільнення із зазначенням правильної підстави звільнення - за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, місцевий суд не звернув увагу на відсутність доказів отримання позивачем трудової книжки 05.05.2015 року. Супровідний лист до трудової книжки на ім»я позивача датовано відповідачем 24.04.2015 року, а відправлено трудову крижку позивачу 25.04.2015 року, що стверджується відбитком поштового штемпелю «Укрпошта» на опису цінного листа та на відповідному конверті (а.с. 18). Колегія звертає увагу, що позивачу трудову книжну було направлено пріоритетним цінним листом у межах однієї області (смт Магдалинівка Дніпропетровської області); строк пересилання вказаного цінного пріоритетного листа складає три дні без урахуванням дня подання поштового відправлення до установи поштового зв»язку, відповідно до Строків пересилки «Укрпошта». Доказів отримання позивачем трудової книжки лише 05.05.2015 року не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що стверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом і звукозаписом судового засідання, письмовим відзивом позивача на апеляційну скаргу.
Колегія зауважує, що, згідно змісту позовної заяви, позивач не заявляє вимогу щодо зміни дати звільнення на іншу дату ніж 05.05.2015 року.
Крім того, позовна вимога про зобов»язання відповідача обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 05 травня 2015 року - є неналежним способом захисту трудових прав, оскільки ст. 235 КЗпП України передбачає саме виплату працівникові середнього заробітку, тобто стягнення з роботодавця на користь працівника грошової суми у розмірі, що визначається органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи викладене, висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про зобов»язування відповідача змінити дату звільнення позивача на 05.05.2015 року та зобов»язання відповідача обчислити і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2015 року по 05 травня 2015 року, - є безпідставним, не ґрунтується на матеріалах цивільної справи, тому у зазначеній частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Безпідставним звільненням ОСОБА_2 з посади за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин, позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях у зв'язку з порушенням його трудових прав, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідністю здійснення позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, тому судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з ТОВ «Агро-Овен» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в достатньому та необхідному розмірі 2000,00 грн.; рішення в цій частині є обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Твердження апелянта про встановлення недостачі на підприємстві та порушення за цим фактом кримінального провадження - не спростовують наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що з даним позовом позивач звернувся до суду 26.05.2015 року, а трудову книжку відповідач направив ОСОБА_2 25.04.2015 року, колегія дійшла висновку, що встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду позивачем не пропущений.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом положень статті 88 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасування, а апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен»- задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади директора заводу зі зберігання та переробки картоплі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» з 16 квітня 2015 року на 05 травня 2015 року; в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 05 травня 2015 року - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» змінити дату звільнення та в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Овен» нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді