Справа № 201/2602/18
Провадження №2-а/201/124/2018
13 квітня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі - Ткаченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва 3 роти 4 батальйону ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва 3 роти 4 батальйону ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 27.02.2018р. близько 15.25 год., він рухався на своєму автомобілі Тойота, номерний знак НОМЕР_1, по вул. І. Мазепи у м. Києві, під час руху автомобіль позивача було зупинено співробітниками патрульної поліції, які звинуватили останнього у перетині суцільної розподільної смуги. Як зазначає позивач, він пояснив патрульній поліції, що дійсно їхав на своєму автомобілі, рухався по вулиці І. Мазепи, але через значні снігові опади та замети на поверхні автодороги не бачив взагалі ніякої роздільної смуги, не перетинав її, а тому не порушував правил дорожнього руху. В цей час були дуже погані погодні умови, були значні опади снігу і через снігові наноси на асфальтовому покритті неможливо було побачити наявність чи відсутність дорожньої розмітки. Співробітники поліції, на думку позивача, добре усвідомлюючи неможливість побачити водіям наявність дорожньої розмітки в таких поганих умовах, відмовилися надати відеозаписи з нагрудних камер з фіксацією правопорушення, і склавши постанову про адміністративне правопорушення, порекомендували довести свою правоту в суді шляхом надання довідки з гідрометереологічного центру. Крім того, позивач зазначає, що незважаючи на те, що він не визнав свою вину та вимагав проведення перевірки, опитування свідків та дослідження відеодоказів з камер спостереження, патрульні поліції відмовилися складати протокол про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 258 КУпАП, та проводити повноцінну та об'єктивну перевірку. Відмовляючи в проведенні всебічної та повноцінної перевірки обставин справи, співробітниками поліції було порушено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП в частині надання пояснень по справі, заяв, клопотань про допит свідків, використання юридичних послуг адвоката, ознайомлення з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських тощо.
Представник позивач надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, згідно обґрунтування, викладеного в позові та доказів, наявних в матеріалах справи. Справу просив розглянути за його відсутності, на фіксуванні судового процесу технічними засобами не наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повыдомив, з клопотанням про выдкладення розгляду справи до суду не звернувся.
З урахуванням заяви позивача та належного повідомлення відповідача, суд розглянув адміністративний позов за відсутності сторін та на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі спірної постанови серія АР № 401538 від 27.02.2018р., інспектором Управління патрульної поліції міста Києва 3 роти 4 батальйону ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., в якій зазначено про те, що 27.02.2018р. близько 15.25 год. позивач, керуючи автомобілем Тойота, номерний знак НОМЕР_1, по вул. І. Мазепи у м. Києві, перетнув суцільну розподільну смугу, чим порушив вимоги п. 34 і 3 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).
Отже, спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею ст. 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У наведених положеннях цього Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксування адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Також у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015р. у справі N 5-рп/2015, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_3 України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Згідно з вказаним рішенням словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 58, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним, а розгляд справ про адміністративні правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті частини першої статті 276 КУпАП необхідно розуміти як розгляд справ за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.
Правова позиція по даному питанню висловлена Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України в узагальненому науково-консультативному висновку "Застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП" від 01.07.2015р.
На підставі вказаного, розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 401538 від 27.02.2018р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Також необхідно зазначити, що відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвів до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Окрім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оскаржувана постанова не містить посилань на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р., заява №21037/05; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015р., заява № 29644/10; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р., заява №12167/04).
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи встановлені порушення вимог закону у діях відповідача при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача. Крім того, провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі ст. 139 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму ВАСУ від 23.01.2015р. № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати по справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 77, 229, 241 - 256 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва 3 роти 4 батальйону ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції міста Києва ОСОБА_2 серії АР № 401538 від 27.02.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Трещов