17 квітня 2018 року справа № П/811/553/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петренко О.С.
за участі секретаря судового засідання - Толстової О.І.
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1,
до відповідача: Головного управління ДФС у Кіровоградській області,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00003074000 від 21.11.2017 року, прийняте ГУ ДФС у Кіровоградській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення винесено відповідачем на підставі адміністративних матеріалів, які на думку позивача не є належними та допустимими доказом вчинення нею правопорушень, що виключає притягнення її до відповідальності за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
В судовому засіданні представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали із зазначених підстав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, надавши суду заперечення на позов, які обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та в межах норм закону.
На підставі ч.3 ст.243 КАС України в судовому засіданні 17.04.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 28.09.2017 року за №1212 /а.с.26/, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку кіоску, розташованого за адресою - м. Кропивницький, вул. Івана Олінського біля будинку 68, в якому, згідно інформації Кіровоградської міської ради здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 та здійснено придбання 1 пляшки пива «Оболонь світле», місткістю 0,5 л, з вмістом спирту 4,5% об. за ціною 15,00 грн. за пляшку. При цьому фіскальний чек не було роздруковано та видано покупцю.
Так, під час пред'явлення наказу на проведення перевірки продавцю пива, працівниками відповідача встановлено, що станом на 28.09.2017 року ФОП ОСОБА_4 господарську діяльність у вказаному кіоску не здійснює.
В судовому засіданні встановлено та не спростовано під час судового розгляду справи, що продавець кіоску представилась фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. При цьому, згідно відібраних пояснень, встановлено, що у вказаному кіоску здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 (а.с.29).
За фактом реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, працівниками поліції складено на ОСОБА_1 адміністративний протокол про адміністративне правопорушення (а.с.30, зв.бік).
Так, працівниками ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 від 29.09.2017 р. №202/11-28-4000/НОМЕР_1.
Листом від 02.10.2017 року №9180/41/34/02-2017 Управлінням патрульної поліції в м. Кропивницькому до ГУ ДФС в Кіровоградській області для вжиття заходів було направлено матеріали адміністративної справи, стосовно ОСОБА_1 за торгівлю алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії (а.с.30-32).
Крім того, згідно з інформацією ГУ ДФС у Кіровоградській області, ФОП ОСОБА_5 в 2017 році звітність по найманим працівникам не подав, що свідчить, що позивач не є продавцем (найманою особою) ФОП ОСОБА_5 (а.с.29,зв.бік).
На підставі розгляду вказаних вище матеріалів, ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017р. № 00003074000 (а.с.28), згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17000 гривень (код платежу - 21081500) (а.с.28).
Незаконність, на думку позивача, вказаного податкового повідомлення-рішення й стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
В судовому засіданні, представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення прийняте не на підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_1 Крім того, в обґрунтування протиправності прийнятого податкового повідомлення - рішення було зазначено, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.10.2017 року (справа №404/6152/17) провадження в справ про притягнення її до адміністративної справи - закрито, в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.10-12).
Враховуючи викладене, представник позивача зазначає, що вказане виключає притягнення її до відповідальності як фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон №481/95) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Згідно з ст. 1 Закону № 481/95-ВР: незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирця плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання.
У відповідності до ст. 1 Закону № 481/95-ВР: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
В силу положень ч. 14 ст. 15 Закону № 481/95-ВР: роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Дана норма є імперативною та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.09.2017 року у кіоску, що належить ФОП ОСОБА_5 (вул. ОСОБА_6, біля будинку №68) було здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій (а.с.29).
Факт реалізації алкогольних напоїв підтверджується наданими відповідачем матеріалами адміністративної справи (а.с.29-32).
Згідно з відомостями з ЄДРПОУ, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця (а.с.50-52).
Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР: у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Окрім цього, суд зазначає наступне.
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Такого висновку дійшов Конституційний суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, справа № 1-25/2010 (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).
Конституційний суд України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення).
У даному випадку, на позивача, враховуючи положення ч.14 ст.15 Закону № 481/95-ВР, покладений безпосередній обов'язок на здійснення роздрібної торгівлі лише у разі наявності у нього відповідного дозволу (ліцензії), а відтак й обов'язок передбачати юридичні наслідки своєї поведінки, при цьому не зловживаючи своїми правами.
Аналіз наведених правових норм та матеріалів справи в їх сукупності дає підстави для висновку про те, що на позивача покладено безпосередній обов'язок щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями лише у разі наявності у нього ліцензії, яка надає право на здійснення такого виду діяльності.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №790 від 02.06.2003 передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як уже зазначалося, штрафні санкції до відповідача застосовані за порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Таким чином, твердження представників позивача, стосовно того, що податковим органом прийнято ППР всупереч відсутності перевірки та складання акту перевірки є недоречними, оскільки відповідач у відповідності до порядку має право накладати стягнення до суб'єктів господарювання на підставі зокрема і матеріалів правоохоронних органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Окрім того, не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо посилання на КУпАП, оскільки порядок притягнення до відповідальності визначений КУпАП, застосовується до фізичної особи, яка вчинила правопорушення.
Вказане судове рішення, на переконання суду, не доводить протиправності спірного рішення відповідача та не є обов'язковим для суду в розумінні ч.4 ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4. ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення суду складено та підписано - 20.04.2018 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_7