Справа № 305/270/18
Провадження по справі 2/305/341/18
18.04.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ємчук В.Е.
за участі: секретаря - Орос С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Архітектора Плюс" Рахівської районної ради про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради (далі по тексту Відповідач), в якій зазначив, що наказом №7 від 15.05.2007 року він був прийнятий на посаду інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради, а наказом №1 від 22 січня 2018 року його звільнено з посади КП «Архітектура Плюс», згідно з п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), у зв'язку зі скороченням штату працівників, оскільки рішенням Рахівської районної ради від 16 листопада 2017 року №281 внесено зміни до рішення Рахівської районної ради від 22 грудня 2016 року №192 «Про затвердження фінансового плану та штатного розпису комунального підприємства «Архітектура Плюс» на 2017 рік» та скорочено одну штатну одиницю, зокрема інженера. Відповідний запис про його звільнення було зроблено у трудовій книжці. Зі звільненням Позивач не згідний та вважає, що Відповідачем при його звільненні було порушено законодавство про працю, зокрема, Відповідач не належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП щодо його належного працевлаштування, оскільки не запропонували всі наявні на підприємстві вакантні посади та роботи, які він може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо. 20.11.2017 року його було попереджено про скорочення посади у зв'язку зі скороченням штату та видано наказ №17 від 20.11.2017 року про попередження про наступне заплановане вивільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП по закінченню двох місяців з дати вручення попередження. Станом на 20 січня 2018 року в КП «Архітектура Плюс» є вакансії на посаді архітектора, оскільки по штатному розпису є дві вакантні посади, однак зайнята лише одна - архітектором ОСОБА_2. Однак, інша посада архітектора йому не була запропонована, тому вважає, що при його звільненні не були дотримані Відповідачем вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП, яка передбачає що працівникові повинні бути запропоновані всі вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У зв'язку з тим, що при скороченні чисельності або штату обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу є працевлаштувати працівника, однак Відповідачем цього зроблено не було, тому просить визнати незаконним та скасувати наказ №1 від 22 січня 2018 року «Про звільнення з займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України» інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради ОСОБА_1. Поновити Позивача на посаді інженера КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради. Стягнути з Комунального підприємства «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою Рахівського районного суду від 16.02.2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1, згідно з яким директор КП «Архітектура Плюс» ОСОБА_3 заперечує проти позову та вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають до задоволення, оскільки Комунальне підприємство «Архітектура Плюс» (далі Підприємство) створено рішенням Рахівської районної ради і є комунальним комерційним підприємством, що здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Засновника, Органу управління та статуту. Здійснюючи свої повноваження щодо контролю за виконанням фінансового плану за 2016-9 місяців 2017 року Рахівська районна рада, враховуючи показники економічної діяльності за попередній період, прийняла рішення №281 «Про внесення змін до рішення від 22 грудня 2016 року №192 «Про затвердження фінансового плану та штатного розпису комунального підприємства Архітектура Плюс на 2017 рік». 21 грудня 2017 року Рахівська районна рада прийняла рішення №306 «Про затвердження фінансового плану та штатного розпису комунального підприємства Архітектура Плюс на 2018 рік. Згідно з вказаним вище рішенням в структурі та чисельності, а також організації виробництва та праці Підприємства відбулися значні зміни. Так, якщо штатним розписом на з 01 січня 2015 року було передбачено сім штатних одиниць, серед яких чотири інженери, то штатним розписом на 2017 рік вже було передбачено 4,5 одиниці, при цьому посади інженерів ліквідовано взагалі та введено дві посади архітекторів. Таким чином виникла необхідність привести штат Підприємства у відповідність до рішення Рахівської районної ради від 21 грудня 2017 року №306 у зв'язку з чим двоє працівників, які обіймали посади інженерів - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були звільнені. Двоє інших інженерів - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до директора з відповідними поданнями та були призначені на посаду архітектора шляхом переведення з посади інженера. При визначенні кола працівників, які підлягають звільненню у зв'язку зі скороченням посад було враховано, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, наявність у працівників вищої спеціальної освіти, досвіду роботи, проходження курсів підвищення кваліфікації тощо. 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 був письмово повідомлений про те, що у зв'язку зі скороченням штату його 20 січня 2018 року буде звільнено, а також те, що на підприємстві відсутня вакантна посада, тому не може бути йому запропонована. На підприємстві діє первинна профспілкова організація (Голова профкому ОСОБА_4І.), до якої 02 січня 2018 року з письмовим поданням звернувся директор, в якому повідомляв про необхідність розглянути питання звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із займаних посад. Однак дане питання ОСОБА_4 проігнорував і загальні збори так проведені і не були, отже вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбувалося з дотриманням всіх норм і правил, передбачених діючим законодавством, тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1.
Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, з урахуванням відзиву на позовну заяву, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з КП «Архітектура Плюс», зокрема працював на посаді інженера з 15.05.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки серії АС №067369.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки КП «Архітектура Плюс» не запропонувало йому посаду архітектора, яка є вакантною, оскільки в підприємстві є дві посади архітектора, одна з яких зайнята ОСОБА_2.
ОСОБА_1 на підтвердження своєї кваліфікації в архітектурно-будівельній справі надав суду кваліфікаційний сертифікат серії АР №013160 відповідно до якого він пройшов професійну атестацію, що підтверджує його відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань. Йому присвоєно категорію: інженер-проектувальник. Це, на його думку, є підставою для того, щоб саме йому була запропонована вільна посада архітектора.
Відповідач надав суду статут Комунального підприємства «Архітектура Плюс Рахівської районної ради, що був затверджений рішенням районної ради від 16 березня 2012 року №191, відповідно до якого зазначене підприємство створене відповідно до рішення Рахівської районної ради від 22.01.2002 року №284, ж об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ міста Рахівського району і входить до сфери управління органу, якому передано повноваження щодо управління комунальними підприємствами Рахівської районної ради. Засновником його є Рахівська районна рада. Відповідно до розділу 7 до виключної компетенції Засновника підприємства належать серед іншого затвердження організаційної структури та штатного розпису підприємства.
Відповідно до своїх повноважень, визначених статутом КП «Архітектура Плюс» Рахівська районна рада на дванадцятій сесії VII скликання своїм рішенням №281 від 16 листопада 2017 року внесла зміни до рішення районної ради від 22 грудня 2016 року №192 «Про затвердження фінансового плану та штатного розпису комунального підприємства «Архітектура Плюс» на 2017 рік, а саме: пункт 2 «Штатний розпис комунального підприємства «Архітектура Плюс» на 2017 рік виклала в новій редакції. Так, згідно зі штатним розписом в КП Архітектура Плюс» на 2017 рік передбачено 4,5 одиниць: директор - 1 одиниця, головний бухгалтер 0,5 одиниць архітектор - 2 одиниці, технік 1 одиниця.
Отже, затвердженим Рахівською районною радою 16.11.2017 року штатним розписом на підприємстві було ліквідовано 4 одиниці інженерів, натомість введено дві посади архітекторів.
У зв'язку з ліквідацією посади інженера Комунального підприємства «Архітектура Плюс» усіх інженерів, у тому числі й ОСОБА_1, було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади з 20 січня 2018 року за п.1 ст.40 КЗпП, про що Позивач, на підставі Наказу №17 від 20.11.2017 року Про попередження про заплановане вивільнення був повідомлений 20.11.2017 року під особистий підпис.
Як вбачається з подання директора КП «Архітектура Плюс» від 02.01.2018 року, останній звернувся до голови профспілкового комітету «КП «Архітектура Плюс» ОСОБА_4 для розгляду в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надання згоди на звільнення, серед яких також зазначений позивач, у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Наказом директора КП «Архітектура Плюс» № 1 від 22 січня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади інженера КП «Архітектура Плюс» з 22.01.2018 року, з яким Позивач був ознайомлений та трудову книгу отримав, про що свідчить підпис останнього.
Наказами директора КП «Архітектура Плюс» ОСОБА_3 №17 та №18 від 20 листопада 2017 року Про переведення на іншу роботу на підставі подання інженера ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було призначено останніх на посаду архітектора КП «Архітектура Плюс» шляхом переведення з посади інженера.
Згідно з довідкою директора КП «Архітектура Плюс» ОСОБА_3 на день звільнення ОСОБА_1 обидві посади архітектора були заповнені, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які були прийняті 20 листопада 2018 року, отже вільної посади архітектора у КП «Архітектура Плюс» не було.
Суд привирішенні даного позову застосовує такі джерела права й акти їх застосування:
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 року (далі - Постанова) роз'яснено, що діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У відповідності до ст.43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників під час скорочення чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Як роз'яснено в п. 19 Постанови, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Статтею 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом п. 18 Постанови звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації. Поновлення працівника на рівнозначній посаді не допускається.
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи наведені норми закону та дослідивши аргументи сторін у справі, суд дійшов висновку, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника і він не мав можливості перевести ОСОБА_1 на іншу роботу в КП «Архітектура Плюс», оскільки на момент звільнення не було вакантної посади архітектора (про яку йдеться у позовній заяві, тобто на яку б погодився перевестися Позивач). Станом на 22.01.2018 року обидві посади, які були в КП «Архітектура Плюс» Рахівської районної ради були заповнені, зокрема з 20.11.2017 року на посаду архітектора були призначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за їх заявами. ОСОБА_1 було належним чином попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення. Враховуючи, що рішенням Рахівської районної ради було скорочено всі чотири посади інженерів, тому підстав для застосування переважного права залишення на роботі Позивача не було.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Відповідачем не було порушено гарантій законних інтересів працівника при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які визначені Кодексом законів про працю України, що дає підстави вважати про законність звільнення позивача із займаної посади інженера КП «Архітектура Плюс» згідно п.1 ст.40 КЗпП, а отже вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №1 від 22 січня 2018 року «Про звільнення з займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України» та поновлення його на посаді інженера до задоволення не підлягає.
До задоволення також не підлягає вимога Позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимог про скасування наказу про звільнення Позивача та поновлення його на роботі, тобто така стягується лише у разі прийняття рішення про поновлення працівника на роботі.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач при подачі даного позову був звільнений від сплати судового збору, з врахуванням того, що суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір за розгляд даної справи в сумі 704 гривні 80 копійок слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Архітектура Плюс" про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 гривні віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: Ємчук В.Е.
З ориігналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду: В.Е.Ємчук