ЄУН 174/12/17
н/п 8/174/3/2018
19 квітня 2018 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
представника заявника - ОСОБА_1,
позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулося до суду з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду та просить:
1. Скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 року у справі № 174/12/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 391,08 грн. і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
2. Стягнути з позивача ОСОБА_2, на користь відповідача - Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від імені якого виступає філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» суму судового збору в розмірі 2880,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що 23.02.2017 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області винесено рішення по справі № 174/12/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та його поновлено на посаді майстра виробництва виробничо-технічного бюро ремонтно-монтажного управління у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з 05.01.2017 року; стягнуто з ПАТ «ОГХК» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9290,40 грн.. рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 року вказане рішення було змінено в частині обґрунтування позовних вимог.
07.12.2017 після розгляду справи та винесення рішення судами першої та апеляційної інстанцій відповідачу стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі відповідачу під час розгляду цієї справи, а саме: на адресу відповідача надійшов лист з претензією Вільногірського міського центру зайнятості про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 391,08 грн. Кошти були виплачені ОСОБА_2, який з 16.01.2017 року по 24.02.2017 року перебував на обліку у Вільногірському міському центрі зайнятості як безробітний, в якості допомоги по безробіттю, тривалість виплати допомоги з 23.01.2017 року по 24.02.2017 рік, однак ні в позовній заяві, яка була подана позивачем 12.01.2017 року, ні протягом розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивач не зазначав та не повідомляв в судах про те, що він перебував на обліку по безробіттю та отримував допомогу по безробіттю. Відповідач ніяким чином не міг дізнатися про виплату допомоги позивачу, оскільки не мав доступу до такої інформації. У разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою. Встановлення зазначеної обставини має істотне значення для вирішення спору. У винесеному рішенні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області у справі № 174/12/17 не врахована сума, яка була виплачена Вільногірським міським центром зайнятості позивачу в якості допомоги по безробіттю, оскільки позивач не повідомив суд про те, що він став на облік у Вільногірському міському центрі зайнятості з присвоєнням статусу безробітного та отримував допомогу по безробіттю.
Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала, посилаючись на вищевказані обставини, вважає, що позивач зобов'язаний був повідомити відповідача про перебування на обліку в центрі зайнятості, чого не зробив, а про виплату йому допомоги по безробіттю дізналися вже після розгляду справи судом, заяву просить задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву не визнав, пояснив, що з роботи він був звільнений відповідачем незаконно, що підтверджено рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, тому останній зобов'язаний виплатити на його користь усі присуджені йому виплати. Вважає, що обов'язку повідомляти відповідача про перебування на обліку в центрі зайнятості у нього не було, до того ж під час розгляду справи казав про це в судовому засіданні, чому на це не було звернуто увагу представником відповідача, яка приймала участь у розгляді справи, йому невідомо. Просить у задоволенні заяви відмовити.
Представник третьої особи - профспілки гірничо-металургійного комплексу в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити по наступним підставам.
Так, судом встановлено, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 23.02.2017 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та поновлено його на посаді майстра виробництва виробничо-технічного бюро ремонтно-монтажного управління у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства з 05.01.2017 року; стягнуто з ПАТ «ОГХК» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9290,40 грн.. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць (а.с. 182-191 т.1), а 07.12.2017 року відповідачем отримано претензію Вільногірського міського центру зайнятості про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 з 16.01.2017 року по 24.02.2017 року перебував на обліку в Вільногірському міському центрі зайнятості, йому було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, за період 23.01.2017 року по 24.02.2017 року, сума виплаченої допомоги склала 391,08 грн. (а.с. 14 т.2)
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Виходячи з аналізу вказаної норми, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно з п.п. 3,5,7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №4 від 30.03.2012р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК 2004 р. (ст.12 ЦПК у редакції від 03.10.2017 р.), не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами.
Згідно п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 року «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів» (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
«Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), N 52854/39, п. 52, ECHR 2003-IX).
Разом з тим, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 останнім не було повідомлено про його перебування на обліку в центрі зайнятості населення та отримання допомоги по безробіттю, і вважає вказану обставину істотною та такою, що не була і не могла бути відома відповідачу на час розгляду справи судом, однак вказана обставина могла бути встановлена при всебічному і повному з'ясуванні обставин справи, тобто при виконанні вимог ч.4 ст.10 ЦПК України 2004 р. (ст.12 ЦПК у редакції від 03.10.2017 р.), відповідач не був позбавлений можливості з'ясувати вказану обставину при судовому розгляді справи та подати відповідні докази суду, тому вказана обставина не може бути визнана нововиявленою в розумінні положень ст. 423 ЦПК України.
До того ж, перегляд та скасування судового рішення, яке набрало законної сили по обставинам, які могли бути встановлені при судовому розгляді справи, є порушенням принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, зокрема, щодо неможливості скасування остаточного судового рішення.
При таких обставинах, підстави для перегляду вищевказаного судового рішення за нововиявленими обставинами та його скасування в частині, зазначеній заявником, відсутні, а у задоволенні заяви слід відмовити, а судове рішення залишити в силі.
Керуючись ст. 259, 260, 423, 429 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити, судове рішення залишити в силі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається учасниками справи до або через відповідний суд, протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученні у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: підпис ОСОБА_3