Справа №300/108/18
17.04.2018 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в особі судді:
ОСОБА_1 О. А. з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк", третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Воловецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса №14504 від 29.09.2017 року таким, що не підлягає виконанню,-
06.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, який мотивував тим що 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис, згідно якого запропоновано стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за Генеральною угодою від 11.07.2013 року у розмірі 27550 гривень 65 копійок. Однак, позивач вважає, що зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог нормативних актів, зокрема Закону України «Про нотаріат», вимоги відповідача за вказаним кредитним договором не є безспірними; обов'язки за кредитним договором виконані, сума заборгованості сплачена в ході примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості. У зв'язку з наведеним позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, судові витрати стягнути з відповідача на свою користь.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання повторно не з'явився, надав письмові заперечення про те, що оскільки позивачем порушено умови кредитного договору, відповідачем вжито заходів щодо захисту порушеного права шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, стверджує, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Чергову заяву про відкладення розгляду справи представника відповідача суд до уваги не бере, так як така є необгрунтованою, зважаючи, що справа знаходиться у провадженні суду з 06.02.2018 року.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності.
Представник третьої особи головний державний виконавець Крижанівський Я.І. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та обставини.
11.07.2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, у результаті чого він отримав кредит у сумі 32 775 гривень 86 копійок (а.с.115).
24.04.2014 року рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області №300/223/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з боржника на користь банку заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 11.07.2013 року у сумі 39 270, 94 гривень. рішення суду набрало законної сили 02.06.2014 року (а.с.108-109).
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Воловецького управління юстиції ОСОБА_5 від 23.02.2016 року з ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа №300/224/14-ц стягнуто на користь "ПАТ КБ ПриватБанк" суму заборгованості у повному розмірі (а.с.70).
Свідоцтвом про зміну імені серії І-ФМ №005814 від 27.08.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Воловецького районного управління юстиції у Закарпатській області, підтверджено, що ОСОБА_4 змінив ім"я на ОСОБА_2 06.03.2015 року, про що складено відповідний актовий запис №4 (а.с.106).
29.09.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_4 заборгованості не сплаченої у строк з 11.07.2013 року по 23.07.2017 року за Генеральною угодою від 23.07.2017 року у сумі 27550 гривень 65 копійок (а.с.114).
29 вересня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі вказаної заяви вчинено відповідний виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №14504, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 27550 гривень 65 копійок, за період 11.07.2013 року по 23.07.2017 (а.с.113).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні- це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерствіюстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обовязків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов"язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обовязкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, і є обов"язковим для застосування судами нижчих інстанцій.
Суд вважає, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у боржника ОСОБА_2 була відсутня безспірна заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, спір щодо заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбнак» був вирішений по суті, і сума такої заборгованості становила 39270, 94 грн., підтвердження чого є рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2014 року по справі №300/223/14-ц.
Вищезазначена сума заборгованості згідно даного рішення суду була наявна станом на 11.02.2014 року і стягнута з боржника на користь "ПАТ КБ ПриватБанк" у повному розмірі в процесі виконання.
В той же час ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості з 11.07.2013 року по 23.07.2017 року, тобто за період, який частково охоплений у рішенні суду від 24 квітня 2014 року по справі №300/223/14-ц, а, отже заборгованість перед стягувачем не є безспірною.
Приватний нотаріус не вправі змінювати рішення суду, та його висновки.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та таким що підлягає до задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на корить позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1762 гривні.
Керуючись ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст.141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", суд-
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк", третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Воловецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса №14504 від 29.09.2017 року таким, що не підлягає виконанню -задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №14504 від 29.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" коштів у сумі 29 350 гривень 65 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1762 гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Софілканич О. А.