Справа № 161/3303/18
Провадження № 2/161/1642/18
17 квітня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Філюк Т.М.
при секретарі Коритнюк А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Свій позов мотивує тим, що її діду ОСОБА_3 та його рідній сестрі ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира № 31, що знаходиться у місті Луцьку по проспекту Відродження, 43.
11 травня 2001 року померла ОСОБА_4, спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_3, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак не оформив своїх спадкових прав належним чином.
07 травня 2016 року помер її дід ОСОБА_3, а тому після його смерті відкрилась спадщина на квартиру № 31, що знаходиться у місті Луцьку по проспекту Відродження, 43.
Ще за життя ОСОБА_3 склав заповіт на випадок своєї смерті, яким все своє майно заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилась, шляхом написання відповідної заяви до Першої Луцької державної нотаріальної контори.
Позивач вказує, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, крім того у встановлений законом строк подала відповідну заяву до нотаріальної контори. При зверненні в нотаріальну контору ій було відмовлено в отриманні свідоцтва про право власності на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.
Просить визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, а саме на квартиру № 31, що знаходиться у місті Луцьку по проспекту Відродження, 43.
Від позивач та її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просили заяву задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, при вирішенні питання щодо задоволення позову покладалась на думку суду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 квітня 1994 року комітетом по майну комунальної власності Луцької міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 9).
Судом встановлено, що 11 травня 2001 року померла ОСОБА_6, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СТ № 565464( а. с. 8).
Згідно частини першої постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.
Згідно ч.1 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Фактично ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 вступивши в управління та володіння спадковим майном, як того вимагає ст. 549 ЦК Української РСР, який діяв на час відкриття спадщини, шляхом проживання у спільній квартирі № 31 та доглядом за квартирою. Дана обставина стверджується копією будинкової книги для прописки громадян по проспекту Відродження,43 в місті Луцьку (а. с. 10-11).
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що домовленості між співвласниками щодо часток у квартирі АДРЕСА_1, не було, слід визначити, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належить по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 помер 07 травня 2016 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 189429 (а.с. 7).
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири № 31, що знаходиться у місті Луцьку по проспекту Відродження, 43.
Ще за життя, 03 березня 1998 року, ОСОБА_3 склав на випадок своєї смерті заповіт, яким належну йому частину квартири №31, яка знаходиться в місті Луцьку, по проспекту Відродження, в будинку №43 заповів в рівних частинам онукам: ОСОБА_2 та ОСОБА_7. (а. с. 3).
Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1. ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулась до Державного нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_7 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та в установленому законом порядку подала відповідну заяву до нотаріальної контори. Даний факт стверджується дослідженою в судовому засіданні будинковою книгою для прописки громадян по проспекту Відродження,43 в місті Луцьку (а. с. 10-11).
Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб, виданого 19 серпня 2017 року, серії І-ЕГ № 124074, ОСОБА_7 зареєструвала шлюб, та отримала прізвище після державної реєстрації шлюбу Артюх (а. с. 16).
Відповідно до копії постанови від 19 лютого 2018 року, винесеною державним нотаріусом ОСОБА_8, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про права власності на квартиру № 31, що знаходиться у місті Луцьку по проспекту Відродження, 43., оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а.с. 25).
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати за ОСОБА_9 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер 07 травня 2016 року, а саме на квартиру №31, яка знаходиться в місті Луцьку, по проспекту Відродження, у будинку № 43.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст 524, 530,549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1269, 1275 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_9 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті діда - ОСОБА_3, який помер 07 травня 2016 року, а саме на квартиру № 31,в будинку № 43, яка знаходиться в м. Луцьку по проспекту Відродження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі складено 20 квітня 2018 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_10