Справа № 521/534/18
Провадження №2/521/2002/18
17 квітня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Коблової О.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Барвенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики та процентів за користування нею, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача у розмірі 8936480,00 гривень - суми позики, проценти на рівні облікової ставки НБУ на суму позики за весь час користування - 1402382, 49 гривень, 3% річних від простроченої суми позики - 55822, 40 гривень, 3% річних від суми нарахованих процентів за користування позикою - 24542,68 гривень, суму інфляційних втрат від простроченої суми позики 16746,72 гривень, від суми нарахованих процентів за користування позикою - 81984,59 гривень та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначає, що 28 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав суму у розмірі 350000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів до 28 жовтня 2017 року. Однак відповідач кошти не повернув по цей час, тому позивач, посилаючись також на вимоги ст.625 ЦК України, вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права та просив позов задовольнити.
Сторона позивач у судове засідання з'явилась, позов підтримала, просила задовольнити. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, які були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в іноземній валюті у сумі 350000,00 доларів США та зобов'язався повернути суму позики до 28 жовтня 2017 року.
На підтвердження факту отримання вказаних коштів відповідач надав власноруч написану розписку.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-50цс16).
Правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем врегульовуються §1 Глави 71 ЦК України.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Укладення договору позики та передача предмету позики - грошових коштів в іноземній валюті (доларах США) підтверджується розпискою написаною власноруч відповідачем.
В обумовлений строк відповідач грошові кошти позивачеві не повернув.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Частиною 2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а згідно частини 2 цієї статті передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти у гривні, у сумі, що еквівалентна 350000,00 доларам США за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.
Розрахунок здійснено за курсом НБУ: 350000,00 доларів США х 25,5238 гривень (курс НБУ по відношенню до гривні за 1 долар США), тобто 8936480,00 гривень.
На момент подачі позовної заяви, позивачем на суму позики нараховано проценти на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 1402382,49 гривень, 3% річних, з 28.10.2017 року до моменту подачі позовної заяви, від простроченої суми позики у розмірі 55822,40 гривень, від суми нарахованих процентів за користування позикою у розмірі 24542,68 гривень.
Позивачем здійснено розрахунок суми інфляційних втрат від простроченої суми позики у розмірі 16746,72 гривень, від суми нарахованих процентів за користування позикою у розмірі 81984,59 гривень.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2129цс16.
Вказаний розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства та відповідачем не оспорювався.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача законними й обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України та згідно Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 8810,00 грн. понесених ним та документально підтверджених судових витрат.
Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики та процентів за користування нею, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, паспорт серії КК 478211, виданий Київським РО УМВС України у м. Одеса, 17.05.2000 року, на користь ОСОБА_1, п/р 29244825509100 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму позики - 8936480,00 гривень, проценти на рівні облікової ставки НБУ на суму позики за весь час користування - 1402382, 49 гривень, 3% річних від простроченої суми позики - 55822,40 гривень, 3% річних від суми нарахованих процентів за користування позикою - 24542,68 гривень, суму інфляційних втрат від простроченої суми позики 16746,72 гривень, від суми нарахованих процентів за користування позикою - 81984,59 гривень, а загалом - 10517958,89 гривень
Стягнути з ОСОБА_2, паспорт серії КК 478211, виданий Київським РО УМВС України у м. Одеса, 17.05.2000 року, на користь ОСОБА_1, п/р 29244825509100 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 суму судових витрат у розмірі 8810,00 гривень.
Копію заочного рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в тридцятиденний термін з дня проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Д. Коблова