Справа № 761/6186/18
Провадження № 1-кс/761/4355/2018
26 лютого 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 161 000 500 095 68, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сухумі (Грузія), грузин, громадянин України, з середньою освітою, який у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання на території м. Києва, у силу ст. 89 КК України не судимий:
підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 31.08.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України, що скоєні за таких обставин.
ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи у складі озброєного формування під керівництвом ОСОБА_9 , приймали участь у нападах на фізичних осіб, поєднаних з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, та застосуванням такого насильства, з метою заволодіння майном останніх.
Крім того, 30.08.2017 перелічені вище особи, перебуваючи на парковці супермаркету «Новус» за адресою - м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 1-А, таємно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_10 усумі 300 000 грн. та розпорядились викраденим на власний розсуд.
Рішенням слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2017 до підозрюваного застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений до 16.02.2018.
Постановою виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 14.12.2017 строк досудового розслідування продовжений до шести місяців, тобто до 28.02.2018.
Однак, матеріали кримінального провадження відкриті стороні захисту для ознайомлення. Враховуючи, що строк ознайомлення стороною кримінального провадження з його матеріалами у силу ст. 219 КПК України не входить у строк досудового розслідування, слідчий просив продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з урахуванням того, що раніше встановлені ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшилися.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені та продовжити строк тримання підозрюваного під вартою на 60 діб.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на відсутності зазначених стороною обвинувачення ризиків не процесуальної поведінки підозрюваного та просили врахувати тривалий строк перебування останнього під вартою, що, на їх думку, є підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією його від суспільства.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши надані суду матеріали, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Наведена гарантія закріплена також у ст. 29 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав та свобод особи визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Так, у силу ч. 3 ст. 197 КПК строк тримання особи під вартою може бути продовжений у межах строку досудового розслідування та у порядку, передбаченому КПК.
Відповідно до ст.199 КПК на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідуванняматеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованих злочинів.
Водночас, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що обґрунтованість підозри не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу та продовження його строку.
Так, у рішеннях «Тірон проти Румунії», «Смірнов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що прецедентне право Конвенції сформувало чотири основні причини продовження строку триманні під вартою: ризик, що підозрюваний не прибуде до суду; ризик, що після звільнення особа вчинить дії, спрямовані на переховування від правосуддя; вчинить інше кримінальне право рушення; буде причиною суспільного безладу.
Викладене покладає на слідчого суддю обов'язок під час розгляді клопотання продовження строку тримання особи під вартою встановити наявність наведених ЄСПЛ ризиків не процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2018 ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнана можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує рішення ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії», яке передбачає, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що про реальне існування наведеного вище ризику свідчить характер інкримінованих підозрюваному злочинів, пов'язаних із застосуванням зброї та насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, відсутність у ОСОБА_4 тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування від органів досудового розслідування, а саме - постійного місяця проживання на території м. Києва, місця роботи, сталих соціальних зв'язків.
Зазначені чинники у сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, приводять до переконання, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним.
Крім того, враховуючи, що інкриміновані злочини вчинені з корисливих мотивів, ОСОБА_4 офіційного та стабільного джерела доходів не має, тобто не виключено, що здійснення злочинної діяльності є єдиним способом заробітку останнього, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є достатньо високим.
Однією з обставин, з якою закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення певних слідчих та процесуальних дій, без виконання яких неможливо закінчити досудове розслідування.
Як випливає з клопотання та доводів прокурора, у подальшому необхідно ознайомити сторону захисту з матеріалами досудового розслідування, скласти обвинувальний акт.
Сукупність викладеного, дані про обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів приводять слідчого суддю до переконання, що доводи прокурора про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими.
Частиною 3 статті 197 КПК передбачено, що строк тримання особи під вартою може бути продовжений у межах строку досудового розслідування.
Приймаючи до уваги, що постановою виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 14.12.2017 строк досудового розслідування продовжений до шести місяців, тобто до 28.02.2018, однак з 09.02.2018 по 23.02.2018 включно сторона захисту ознайомлювалась з матеріалами досудового розслідування, що згідно з ст. 219 КПК не включається у строк досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про те, що останній з урахуванням викладеного продовжений до 10.03.2018, тобто саме в цих часових межах можливе продовження строку тримання підозрюваного піж вартою. .
Частиною 3 статті 183 КПК передбачено, що слідчий суддя може не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою по 28 лютого 2018року включно.
На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1