Справа № 761/9721/18
Провадження № 1-кс/761/6723/2018
19 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 000 900 028 43, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кізіл Пермської області Російської Федерації, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, який у шлюбі не перебуває, офіційно не працевлаштований, без місця реєстрації та постійного місця мешкання на території м. Києва, судимий
-31.01.2011 Печерським районним судом м. Києва за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі;
-12.12.2013 Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 345, ст. 71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 01.03.2018 по відбуттю строку покарання,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_3 клопотання слідчого Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 17.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, що скоєне за таких обставин.
ОСОБА_4 17.03.2018, перебуваючи у кіску «ФОП ОСОБА_6 », що розташований на другому поверсі Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, взяв з вітрини предмет, схожий на ніж, та з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_7 , наніс останньому удар в обличчя.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 викрав з прилавку кіоску мобільний телефон «НTC», вартістю 14 000 грн., у середині якого знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 30 грн.
Після цього з місця вчинення злочину підозрюваний зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Слідчий вважає, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний покладався на рішення суду.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши надані суду матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, статків, зв'язків з державою, у якій його переслідували в межах закону.
Слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 не має постійного місця мешкання на території міста Києва та України в цілому, міцних соціальних зв'язків, сім'ї та утриманців, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.
Характер інкримінованого підозрюваному злочину, пов'язаного з застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, також свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей ОСОБА_4 , що підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки останнього.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Приймаючи до уваги, що інкримінований ОСОБА_4 злочин вчинений з корисливих мотивів, що підозрюваний не має офіційного та стабільного джерела доходів, реально існуючим є ризик, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Водночас, слідчий суддя вважає, що наведений стороною обвинувачення ризик незаконного впливу підозрюваного на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні матеріалами клопотання не доведений.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше судимої особи, може бути заснований, якщо остання підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Інкримінований підозрюваному злочин передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від семи років.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводять слідчого суддю до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194, 206 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 15 травня 2018 року включно.
На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1