Справа № 761/3961/18
Провадження № 1-кс/761/2840/2018
14 лютого 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягала у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 29.01.2018 звернувся до ГСУ СБ України з заявою про вчинення кримінальних правопорушень суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , присяжних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також суддями судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які, на думку заявника, винесли завідомо неправосудні рішення. Однак необхідні відомості у встановлений законодавством строк до ЄРДР не внесені.
Вважаючи вказану бездіяльність протизаконною, ОСОБА_3 просив зобов'язати слідчого ГСУ СБУ внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення до ЄРДР.
У судовому засіданні заявник наполягав на задоволенні скарги з наведених у ній підстав.
Представник ГСУ СБ України до суду не прибув, про поважні причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Слідчий суддя, заслухавши доводи заявника, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Як вбачається з долученої до скарги копії заяви про вчинені кримінальні правопорушення, приймальнею СБ України 29.01.2018 прийнята заява ОСОБА_3 та ОСОБА_10 щодо вчинення злочинів суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , присяжними ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також суддями судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у зв'язку з прийняттям переліченими особами судових рішень.
Згідно ч.1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Водночас, спільна заява гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_10 містила повідомлення про вчинення суддею злочинів суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , присяжними ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також суддями судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 злочинних дій, які, на думку заявників, полягали у винесенні неправосудних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що судовий розгляд має здійснюватися незалежним та безстороннім судом.
Згідно з п.п. 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.
Незалежність суддів забезпечується, з поміж іншого, забороною будь-якого впливу на суддів.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів виконавча влада повинна утримуватися від дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Недоторканність суддів має забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується статтею 126 Конституції України.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» реалізація конституційної вимоги щодо недоторканності суддів забезпечується, з поміж іншого, тим, що суддя у своїй діяльності при здійсненні правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 05.04.2011 № 3-рп/2011), суддя не зобов'язаний, крім випадків, установлених законом, надавати жодних пояснень щодо суті розглянутих справ та справ, які перебувають у його провадженні Витребування від судді пояснень щодо питань, які були предметом обговорення у нарадчій кімнаті, або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб є порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів. У зв'язку з цим притягнення судді до юридичної відповідальності має певні особливості.
Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Суди здійснюють правосуддя самостійно, при цьому вони є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
На підставі ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається (абз. 2 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
За положеннями ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак, у силу ч.4 наведеної вище статті у разі, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Попри це, передбачена КПК можливість здійсненню впливу на суддю у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через процедуру кримінального переслідування є зазіханням на гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти міжнародного законодавства.
Згідно з п.68 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
У зв'язку із зазначеним слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги особи, яка подала скаргу, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.126 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 7, 9, 480 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб ГСУ СБ України щодо невнесення до ЄРДР відомостей кримінальні правопорушення відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1