Справа № 761/5902/18
Провадження № 1-кс/761/4153/2018
26 лютого 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого про накладення у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 016 94 за ст. 290 КК України арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернулась слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 зпогодженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_4 клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 016 94 за ст. 290 КК України арешту на автомобіль «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києвіздійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні,у якому 14.02.2018 за адресою - м. Київ, вул. Герцена, 18-20, виявлений автомобіль «Audi Q7» з ознаками підробки номеру кузова.
Під час огляду місця події вказаний автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію вилучені.
Рішенням слідчого від 14.02.2018 транспортний засіб та вилучене свідоцтво на підставі ст. 98 КПК України визнані речовими доказами, оскільки є предметами вчинення злочину.
У зв'язку з викладеним слідчий просила накласти арешт на автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію з метою забезпечення їх збереження.
Також слідчий просила розглянути клопотання без повідомлення власника майна, оскільки власник транспортного засобу невідомий.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, вивчивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути речі, якщо вони є предметом кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправним шляхом.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ст. 290 КК України, що свідчить про наявність обґрунтованої підозри вказаного вчинення злочину.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, серед іншого, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказаний автомобіль є предметом вчинення злочину, отже містить на собі сліди його вчинення.
Крім того, слідчим доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № № 120 181 001 000 016 94 арешт на автомобіль «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1