Справа № 761/43645/17
Провадження № 1-кс/761/146/2018
15 лютого 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 220 160 000 000 003 26, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, громадянин України, українець, з вищою освітою, який офіційно не працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі, інвалід 2 групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України,
До Шевченківського районного суду м.Києва надійшло погоджене з прокурором відділу Генеральної прокурори України ОСОБА_7 клопотання слідчого старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до гр. ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що 26.05.2017 складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, яке вчинене за таких обставин.
У лютому 2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вступили у злочинну змову з метою особистого збагачення за рахунок вимагання передачі грошових коштів у сумі 2,7 млн. грн. у гр. ОСОБА_10 шляхом його залякування.
Так, ОСОБА_9 залучив до злочинної діяльності гр. ОСОБА_11 , а останній залучив до вчинення злочину гр. ОСОБА_12 , якому запропонував за грошову винагороду залякати, у тому числі шляхом застосування насильства, ОСОБА_10 з метою примусити його передати грошові кошти ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .
У подальшому, ОСОБА_9 передав ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США для фінансового забезпечення реалізації задуманого.
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 01.03.2017, діючи за вказівкою ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , перебуваючи на автостоянці по вул. Луганській у м. Львові, підійшли до транспортного засобу, в якому перебував ОСОБА_10 та, погрожуючи застосуванням насильства, примусили ОСОБА_10 вийти з автомобіля. Здійснюючи психологічний тиск, ОСОБА_12 наказав потерпілому зателефонувати ОСОБА_4 та вирішити питання щодо передачі грошових коштів останньому.
У подальшому, 19.05.2017 ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_10 200 000 грн., після чого його було затримано співробітниками СБ України.
Рішенням слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 наданий дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній неодноразово ухилявся від явки до органу досудового розслідування.
На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник просили у задоволенні клопотання відмовити, оскільки вважали оголошену підозру необґрунтованою, просили звернути увагу, що повідомлення про підозру вручене лише 14.02.2018. Також, зазначили, що заявлені стороною обвинувачення ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 відсутні, оскільки останній від органу досудового розслідування не переховувався та наміру не має. Крім того, сторона захисту просила врахувати стан здоров'я підозрюваного, оскільки останній має онкологічне захворювання та потребує лікування.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку зазначеного слідчим ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Керуючись наведеним, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_4 , його соціальний статус, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, сім'ї, репутацію, стан здоров'я тощо
Сукупність зазначених даних, відсутність у наданих стороною обвинувачення матеріалах підтвердження факту умисного ухилення ОСОБА_4 від органу досудового розслідування або реальних намірів вдатися до таких дій приводить до висновку про відсутність вказаного вище ризику.
Водночас, враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, неприязні стосунки між підозрюваним та потерпілим, слідчий суддя вважає реально існуючим ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у справі.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ст.178 КПК під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність у нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, його майновий стан тощо.
Підозрюваний ОСОБА_4 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, раніше не засуджувався, потребує лікування у зв'язку з наявністю захворювання.
Зазначені обставини приводять слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м'який запобіжний захід, ніж той, що ініційований стороною обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця свого проживання та роботи;
- не відлучатися з м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Строк дії даної ухвали встановити по 20 березня 2018 року включно.
На ухвалу прокурором, підозрюваним, його захисником у продовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1