Справа № 761/1116/18
Провадження № 1-кс/761/1105/2018
01 лютого 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представників власника майна ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 320 170 000 000 000 08 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України про накладення арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 з клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 320 170 000 000 000 08 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК Україниарешту на тимчасове вилучене майно.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що упродовж 2014-2017 років невстановлені особи з метою власного збагачення організували злочинну схему ввезення тютюнових виробів на митну територію України із приховуванням від митного контролю, а саме сигарет без марок акцизного податку та з марками акцизного податку невстановленого зразка, які незаконно виготовляються на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей.
Крім того, встановлено, що особи, використовуючи реквізити та документи ТОВ «Євро Диліжанс», ТОВ «Дельта Профі», ТОВ «Рив'єра Гранд», ТОВ «Донінвест-99», ТОВ «Д'юті-Фрі Одеса», ПП «Содєйствіє», Global Tobacco LTD ті інших підприємств, шляхом ввезення поза митним контролем на територію України тютюнових виробів іноземного виробництва, зокрема, ВАТ «Гродненська тютюнова фабрика «Неман», ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.
У зв'язку з викладеним 04.01.2018 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.2017 проведено обшуки у складських приміщеннях за адресою - Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпровська, б. 4.
Під час вказаної слідчої дії вилучені тютюнові вироби, на яких були марки акцизного збору, призначені для маркування інших тютюнових виробів - сигарел, що оподатковуються за меншими ставками.
На думку ініціатора клопотання, вказані тютюнові вироби є предметом кримінального правопорушення, у зв'язку з цим рішенням слідчого від 05.01.2018 вилучені сигарети визнані речовими доказами.
Оскільки вилучені під час обшуку тютюнові вироби не входять до переліку майна, на вилучення якого наданий дозвіл ухвалою слідчого судді, тобто є тимчасово вилученим, з метою збереження їх, як речових доказів, та запобігання можливості їх приховування, прокурор просив накласти арешт на ці вироби.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представники власника майна ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на законності походження вилучених тютюнових виробів. Крім того, представники власника майна зазначили, що сплата акцизного збору здійснюється виробниками тютюнових виробів. Однак, ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД», не будучи виробником, є добросовісним покупцем вилученого товару і будь - якого відношення до протиправної діяльності щодо ухилення від сплати податків не має.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, доводи представників власника майна, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, а також документи, надані представниками ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД», дійшов висновку про таке.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.
Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичним позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за виконанням вказаного вище завдання кримінального провадження під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), та законність (ст. 9 КПК).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
З наведеного витікає, що стороною обвинувачення має бути доведена наявність факту вчинення умисного ухилення певним суб'єктом господарської діяльності від сплати податків та зборів, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Як стверджує сторона обвинувачення, невстановлені особи здійснювали незаконне ввезення на митну територію тютюнових виробів без марок акцизного податку та з марками акцизного податку невстановленого зразка, які незаконно виготовляються на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей, що призвело до ухилення останніми від сплати податків.
Відповідно до ст. 212 Податкового кодексу України (далі - ПК) платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари на митній території України або особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.
З викладеного витікає, що ініціатором клопотання має бути доведено, що вилучені під час обшуку сигарети, придбані ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД», мають незаконне походження, ввезені на територію України поза митним контролем, внаслідок чого відповідним суб'єктом господарювання до державного бюджету несплачений акцизний податок.
Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні обставин, що свідчать про вчинення вказаного злочину, виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов'язок.
У той же час, досліджуючи існування на момент розгляду клопотання зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що долучені до клопотання витяги з ЄРДР, постанова про визначення складу слідчої групи, постанова про визначення групи прокурорів, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, протокол обшуку, постанову про визнання речовим доказом не доводять припущення сторони обвинувачення щодо причетності ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» та вилучених у нього тютюнових виробів до незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків.
Крім того, надані представниками власника майна документи, а саме договір купівлі - продажу від 01.12.2015, укладений між ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» та ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД», низка товарних накладних, з яких вбачається, що ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» реалізовує на адресу ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» тютюнові вироби власного виробництва, свідчать про законне походження вилученого товару.
Отже, вказане з достатньою повнотою свідчить про недоведеність слідчим факту незаконного походження вилучених тютюнових виробів та спростовує доводи слідчого в частині причетності ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» до злочинної діяльності.
Вирішуючи, чи виправдовують потреби досудового розслідування саме такий ступінь втручання у права та свободи особи, слідчий суддя враховує, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Вказаний принцип пропорційності вимагає доведення стороною обвинувачення обґрунтованості застосування достатньо суворого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Однак, не є переконливими доводи слідчого, що накладенням арешту забезпечується збереження речових доказів.
На переконання слідчого судді, вказані фактори дають достатні підстави для відмови у задоволенні клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 131, 170, 173 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про накладення у кримінальному провадженні № 320 170 000 000 000 08 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України арешту на тютюнові вироби, що належать ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД», вилучені 04.01.2018 під час обшуку за адресою - Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпровська, б. 4,відмовити.
На ухвалу упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1