Справа № 761/23958/15-к
Провадження № 1-кп/761/143/2018
26 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, у якому
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, у шлюбі не перебуває, з середньою освітою, працює охоронцем ГБК «Ленінградець», зареєстрований та фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , раніше засуджувався,
обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням гр. ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.
До обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії відповідної ухвали закінчується 17.03.2018, однак судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений до вказаної дати.
Зазначена обставина у силу ч. 3 ст. 331 КПК України зобов'язує суд вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Враховуючи зазначені вимоги КПК, суд поставив на обговорення сторін кримінального провадження питання щодо наявності підстав продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.
Прокурор наполягав на необхідності продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на те, що значними є ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник та обвинувачений заперечували проти продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу, оскільки вважали, що належну процесуальну поведінку здатен забезпечити менш суворий запобіжний захід, а саме - домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК на суд під час вирішення питання щодо застосування та продовження дії запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, на які вказує прокурор;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що на розгляді суду перебуває обвинувальний акт, тобто ОСОБА_5 у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку висунуте обвинувачення, суд не дає оцінки обґрунтованості підозри, оскільки за наслідками судового розгляду мають бути піддані оцінці надані суду та досліджені докази, що дасть підстави для висновку щодо доведеності або недоведеності вини особи.
Відповідно до положень КПК підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також неможливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з раніше прийнятою ухвалою суду ризиком неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого визнана можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Суд бере до уваги, що тривалий час у ході судового розгляду обвинувачений перебував на волі, оскільки до нього був заснований запобіжний захід, не пов'язаний з триманням в умовах несвободи. Попри наведене, ОСОБА_5 не дотримався покладених на нього обов'язків, вчинивши діяння, внаслідок якого притягнутий до кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання щодо існування на цей час ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку слід вважати дію, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Виходячи з обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_5 дій, суд не виключає того, що обвинувачений, у разі зміни щодо нього запобіжного заходу, може вдатися до злочинної поведінки, вчинивши кримінально-каране діяння.
Сукупність викладеного, дані про обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, приводять суд до переконання про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на менш суворий.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 183, 184, 331 КПК України, суд
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 по 26 квітня 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1