Справа № 761/45786/17
Провадження № 1-кс/761/274/2018
17 січня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 320 161 000 000 001 35,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна гр. ОСОБА_4 звернувся його представник - адвокат ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи клопотання, представник заінтересованої особи зазначив, що 21.12.2016 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі
№ 761/44571/16-к (провадження № 1-кс/761/27244/2016) у кримінальному провадженні
№ 320 161 000 000 001 35 накладений арешт на грошові кошти у ПАТ «Банк Камбіо», які належать ОСОБА_4 .
На думку ініціатора клопотання, зазначена ухвала слідчого судді є незаконною, арешт накладений необґрунтовано, крім того, на теперішній час відпала потреба у застосуванні зазначеного заходу забезпечення.
Заявник вважав, що піддані арешту грошові кошти не є речовими доказами, оскільки не доведено, що вони набуті кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Власник рахунку отримав зазначені кошти законним шляхом, тобто без порушень чинного законодавства.
У зв'язку з наведеним представник володільця рахунку просив скасувати арешт коштів, які зберігаються у банківській установі.
У судове засідання заявник, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, не з'явився, подав до суду клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду скарги, до суду також не прибула, про наявність поважних причин неявки суд не повідомила.
Слідчий суддя, дослідивши наявні документи, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 131, 132 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 задоволено клопотання слідчого СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві та у кримінальному провадженні № 320 161 000 000 001 35 за ознаками ст. 2181 КК України накладено арешт на банківські рахунки значної кількості фізичних осіб.
Підставою для прийняття такого рішення стали встановлені під час досудового розслідування обставини доведення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» (далі - Банк) банку до неплатоспроможності.
З огляду на зазначене слідчим ініційовано накладення арешту на безготівкові грошові кошти, що знаходяться на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції з перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб у цій же банківській установі.
Накладаючи арешт на грошові кошти на банківських рахунках, слідчий суддя врахував, що останні відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що вони набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.
У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді та не доводять наявність обставин, що свідчать про необґрунтованість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того, заявник, не з'явившись до суду, позбавив слідчого суддю можливості дослідити додаткові доводи щодо ініційованого клопотання.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності ОСОБА_4 відбулося на підставі рішення слідчого судді, тобто у спосіб, передбачений законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 132, 170, 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 320 161 000 000 001 35 за ст. 2181 КК України про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у справі № 761/44571/16-к (провадження № 1-кс/761/27244/2016), відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1