01 березня 2018 року № 810/3985/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,
секретар судового засідання Медвідь Х.І.,
за участю представників:
позивача - Лісового А.В.,
відповідача 1 - Зеленова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом від 21.07.2017 №13, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 , щодо надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 64 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому було протиправно відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на тій підставі, що він перебував у відрядженні по наданню невідкладної медичної допомоги пораненим та хворим підрозділів військових частин, які були залучені та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, але особисто до проведення антитерористичної операції не залучався.
Зазначив, що вказане рішення є протиправним, оскільки у грудні 2014 року та січні 2015 року він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується належними доказами, а тому має безумовне право на отримання відповідного статусу.
Крім того, позивач зазначив, що вказані обставини були встановлені у постанові Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №382/1533/16-а, яка набрала законної сили.
Отже, на думку позивача, відповідач не мав жодних законних підстав для відмови у наданні йому статусу учасника бойових дій.
Відповідач 1 позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів проти задоволення позову зазначив, що твердження позивача про участь в антитерористичній операції є необґрунтованими, оскільки згідно з положеннями п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, однак позивач не залучався до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а направлявся лише у відрядження до Центральної районної лікарні м. Артемівська для евакуації поранених та травмованих військовослужбовців військових частин.
Таким чином, відповідач стверджує, що рішення Комісії про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій є законним, оскільки правові підстави для надання такого статусу згідно наданих позивачем документів були відсутні.
За наведених обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 відкрито провадження у справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 залучено до участі у справі в якості відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.
У судове засідання, призначене на 01.03.2018, з'явились представник позивача та представник відповідача 1.
Відповідач 2, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Натомість, у відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу без участі його представника.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У червні 2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про надання статусу учасника бойових дій. Розглянувши заяву позивача та додані до неї матеріали, комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби було прийняте рішення, оформлене протоколом №16 від 17.06.2016, про повернення поданих позивачем документів на доопрацювання.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №382/1533/16-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом від 17.06.2016 №16, в частині повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів для надання статусу учасника бойових дій. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 , щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №382/1533/16-а.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №382/1533/16-а.
У липні 2017 року позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України із заявою про надання статусу учасника бойових дій.
За результатом розгляду вказаного звернення відповідач листом від 28.07.2017 №226/6849 повідомив позивача, що рішенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 21.07.2017 (протокол №13) відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.
Так, зі змісту витягу із протоколу №13 від 21.07.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби вбачається, що підставою для відмови в наданні статусу учасника бойових дій працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 є те, що він перебував у відрядженні по наданню невідкладної медичної допомоги пораненим та хворим підрозділів військових частин, які були залучені та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, але особисто до проведення антитерористичної операції не залучався.
Вважаючи такі доводи відповідача безпідставними, а рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551).
Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3551 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 6 Закону № 3551 передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413).
Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Пунктом 4 Порядку № 413 передбачено, що підставою для надання особам, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС.
Відповідно до пункту 1 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200 (далі - Положення), комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_1 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.
Пунктом 10 Положення передбачено, що Комісії зобов'язані: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання; робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін); доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження; розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання; засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).
Згідно з пунктом 11 Положення для військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі, зокрема, довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; витягу із наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції.
Абзацом другим пункту 6 Порядку № 413 передбачено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Отже, статус учасника бойових дій особам з числа працівників Збройних Сил надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведений у пункті 4 Порядку №413 та пункті 11 Положення.
Судом встановлено, що наказом Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" від 27.11.2014 № 194 (по стройовій частині - по працівникам ЗСУ) вирішено відкомандирувати ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів гаражу, з 02.12.2014 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (м. Харків) для супроводження лікарів.
Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.01.2015 №24 ОСОБА_1 , водія Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь", вирішено вважати таким, що у період з 27.05.2014 по 02.01.2015 був відряджений для виконання службових (бойових) завдань по наданню невідкладної медичної допомоги пораненим та хворим підрозділів військових частин, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
У судовому засіданні судом було оглянуто оригінал наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.01.2015 №24.
При цьому, суд зауважує, що доказів незаконності та/або скасування цього наказу від 24.01.2015 №24 відповідач суду не надав.
14 липня 2015 року Головним військово-медичним клінічним орденом Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" було видано позивачеві довідку №6/3563 про те, що він дійсно 09.12.2014, 14.12.2014, 18.12.2014, 22.12.2014, 25.12.2014, 26.12.2014, 31.12.2014, 02.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (м. Артемівськ).
Отже враховуючи, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.01.2015 №24, довідкою Головного військово-медичного клінічного ордена червоної зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" від 14.07.2015 №6/3563, позивач є особою, яка відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Порядку № 413 має право на отримання статусу учасника бойових дій.
Дані обставини також були встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №382/1533/16-а.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 та від 02.06.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №382/1533/16-а.
Відповідно до приписів ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, постанова Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №382/1533/16-а набрала законної сили.
Київський окружний адміністративний суд у постанові від 22.12.2016 прийшов до висновку, що позивач є особою, яка відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Порядку № 413 має право на отримання статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі №382/1533/16-а було встановлено, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій, суд приходить до висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом №13 від 21.07.2017, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 , щодо надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 ч. 4 ст. 245 КАС України).
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Відтак, приймаючи до уваги дискреційні повноваження Міністерства оборони України щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 , щодо надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 64000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між рішенням відповідача, яке визнано судом протиправним та скасовано, та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправним рішення відповідача стосується виключно меж застосування вимог законодавства з питань надання статусу учасника бойових дій, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2017 року, становить 1600,00 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з однією вимогою немайнового характеру та однією вимогою майнового характеру. Отже, ставка судового збору за звернення до адміністративного суду з даним позовом становить 1280,00 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1280,00 грн., що підтверджується квитанціями від 21.11.2017 №1292120039 та від 21.11.2017 №1292120041.
Враховуючи те, що позов задоволено частково (задоволено вимогу немайнового характеру), виходячи з принципу пропорційності щодо розподілу судових витрат, частка судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача становить 640,00 грн., яка повинна бути стягнута за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України.
Керуючись статтями 77, 78, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом № 13 від 21.07.2017, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 , щодо надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 березня 2018 р.