19 квітня 2018 року 804/5543/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. в адміністративній справі №804/5543/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №804/5543/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (- далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (- далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.
16 квітня 2018 року ОСОБА_1 через канцелярію суду була надана заява про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 р. адміністративний позов по справі №804/5543/16 було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017 р. вищезазначена ухвала скасована, а справа направлена на продовження розгляду справи. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 р. позовна вимога визнати протиправним і скасувати наказ №1139 від 29.04.2016 в частині накладання дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність - залишена без розгляду в зв'язку з пропущенням місячного строку звернення до суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасована ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 та справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу №1139 від 29.04.2016 в частині накладання дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність - направлена для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішеннями судді Єфанової О.В. щодо залишення адміністративного позову без розгляду позивач двічі безпідставно та незаконно позбавлений права доступу до правосуддя, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 Законом №475/97-ВР. Вказані обставини викликають у позивача сумніви щодо неупередженості судді Єфанової О.В. у подальшому розгляді вказаної справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви про відвід судді, та просив відмовити в її задоволенні.
Вирішуючи питання про відвід, суд, що розглядає дану справу, прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфановій О.В.
В зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 40 КАС України ухвалою суду від 17.04.2018 року провадження у справі №804/5543/16 зупинено до вирішення питання про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2018 року, автоматизованою системою документообігу суду для вирішення питання про відвід судді Єфанової О.В. визначено головуючого суддю: Неклеса О.М.
Відповідно до ч.8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч.11 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що розгляд заяви про відвід слід здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені обставини, суд вважає, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Підстави для відводу судді передбачені ст.ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII).
Так, відповідно до ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із ст. 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу на приписи ч.4 ст.36 КАС України, відповідно до яких незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Суд, дослідивши наведені представниками відповідача обставини та враховуючи вимоги статей 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що незгода сторони з рішеннями судді Єфанової О.В. по справі №804/5543/17 щодо залишення адміністративного позову без розгляду та їх скасування судом апеляційної інстанції не може бути підставою для відводу судді та не є обставиною, яка викликає сумнів в упередженості судді.
В поданій заяві позивач зазначає, що «у разі незадоволення цієї заяви про відвід судді Єфанової О.В., такі обставини будуть прийняті позивачем як порушення його прав на справедливий суд, передбачений ст. 6 Конвенції». В якості додатків до заяви про відвід судді Єфанової О.В. Хроленко Ігор Георгійович надав: Скаргу щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) від 13 квітня 2018 року, докази її направлення на адресу Вищої Ради Правосуддя.
Заявником не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність передбачених статтями 36 та/або 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді.
Частиною 1. ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Так, відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб'єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права, законності на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.
Так, незалежність суддів є невід'ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.
Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус судців" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. в адміністративній справі №804/5543/16, у зв'язку з чим зазначена заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. в адміністративній справі №804/5543/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя (підпис) О.М. Неклеса
З оригіналом згідно
Помічник судді А.С. Чудновська