вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.04.2018
м. Дніпро
Справа № 904/1032/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Дочірнього підприємства "П'ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. П'ятихатки
про стягнення 1 274,08 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без представників сторін
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 1 274,08 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1421/15-КП-3 від 30.12.2014.
Ухвалою суду від 14.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача, зокрема, надати до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.
Через канцелярію суду, 30.03.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення у вигляді порушення строку оплати природного газу, встановленого Договором, що є підставою для звільнення відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором. Разом з тим, відповідач вказує, що, з огляду на приписи ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств дозованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних інфляційних втрат на суму заборгованості за зобов'язаннями січня-грудня 2015 року.
Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, покупець) 30.12.2014 було укладено договір №1421/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), у відповідності з умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач протягом періоду з січня по квітень 2015 та з жовтня по грудень 2015 передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 57657,96 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.31-37).
За умовами п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України пеню за період з 15.02.2015 по 24.12.2015 у розмірі 1 022,80 грн., 3% річних за період з 15.02.2015 по 24.12.2015 у розмірі 55,19 грн. та інфляційні втрати за травень 2015 - січень 2016 у розмірі 196,09 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов'язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.
Між тим, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаеморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення теплогенеруючої організації від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, зокрема за несвоєчасну оплату природного газу, використаного для виробництва теплової енергії.
Приписи ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії, які не ставлять право ненарахування/списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, у тому числі в залежність від включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості, окрім умови щодо погашення боржником - теплогенеруючим підприємством заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Відповідач є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів, що підтверджується ліцензією серія АЕ № 291927 від 28.02.2014 року.
Відповідачем, як теплогенеруючою організацією, погашено заборгованість перед позивачем за природний газ поставлений у 2015 році в період з 31.01.2015 по 15.01.2016, отже заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо урегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 року у справі 914/3131/15 та у постанові від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.
Повне рішення складено 19.04.2018
Суддя М.О. Ніколенко