вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.04.2018м. ДніпроСправа № 904/10674/17
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення 318 058 027,21 грн.
у присутності представників:
від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 67-186 від 04.10.2017;
від відповідача: адвокат ОСОБА_2, довіреність № 133 від 09.10.2017.
29.12.2017 Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - відповідач), у якій виклало вимогу про стягнення боргу у сумі 181036643,06 грн, що виник через неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 17-0538-02/233 від 27.07.2017, штрафу в сумі 135298998,15 грн та 1722386,00 грн 3% річних.
Ухвалою від 02.01.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 25.01.2018.
У визначений судом строк відповідач 23.01.2018 подав відзив, яким визнав позовні вимоги повністю, але посилаючись на скрутне фінансове становище зазначив, що не може вчасно розрахуватися з позивачем. До того ж, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача.
25.01.2018 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на зміну курсової різниці та збільшення періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання, тому просить суд стягнути з відповідача 338319044,37 грн, з яких: борг у сумі 195782731,39 грн, штраф у сумі 139722824,65 грн та 3% річних у сумі 2813488,33 грн.
Відповідач в свою чергу не заперечив проти розгляду заяви про збільшення позовних вимог.
Суд дійшов висновку, що заява не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а тому прийнята до розгляду.
На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у судовому засіданні 25.01.2018 оголошено перерву до 15.02.2018.
15.02.2018 позивач вдруге подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на збільшення періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання, просить суд стягнути з останнього 339128671,20 грн, з яких: борг у сумі 195782731,39 грн, штраф у сумі 139722824,65 грн та 3% річних у сумі 3623115,16 грн.
Відповідач не заперечив проти поданої заяви.
Заяву прийнято судом до розгляду.
На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у судовому засіданні 15.02.2018 оголошено перерву до 27.02.2018.
27.02.2018 позивач знов збільшив розмір позовних вимог, посилаючись на збільшення періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання та здійснення нових поставок, просить суд стягнути з останнього 544660685,81 грн, з яких: борг у сумі 409358364,97 грн, штраф у сумі 130641075,80 грн та 3% річних у сумі 4661245,04 грн.
Відповідач не заперечив проти розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, в результаті чого суд також прийняв її до розгляду.
Також позивачем подано пояснення по суті позовних вимог, у яких останній підтримує заявлені вимоги з урахування їх збільшення та просить суд врахувати їх при вирішенні спору по суті.
На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у судовому засіданні 27.02.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.
Ухвалою від 22.03.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.04.2018.
Розглянувши матеріали справи, суд,
27.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 коксохімічний завод" (найменування якого в подальшому змінено на - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" (далі-постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-покупець) був укладений договір №17-0538-02/333, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцеві з метою здійснення господарської діяльності продукцію (номенклатура продукції, найменування виробника вказується в специфікаціях до даного договору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору предметом поставки є продукція з найменуванням, зазначеним в специфікаціях до даного договору.
Загальна кількість продукції, яка підлягає поставці, одиниці виміру, асортимент, сортимент, номенклатура визначаються специфікацією по узгодженню сторін (п. 2.1 договору).
Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України, гривнях за одиницю, на умовах, зазначених в специфікаціях до договору, згідно Правил Інкотермс 2010 (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що строки та порядок оплати визначені в специфікаціях до договору.
Умови, строки поставки продукції, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються в специфікаціях до договору. Поставка продукції здійснюється видами транспорту, який зазначений в специфікаціях до договору згідно із заявкою покупця, на умовах поставки обумовлених в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року (п. 5.1, 5.2 договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами, що визначається датою, визначеною в правому верхньому кутку першої сторінки договору та скріплений печаткою та діє до 31.12.2018 (п. 11.1 договору).
Пунктом 7 специфікації №1 від 27.07.2017 до договору передбачено, що оплата вартості продукції здійснюється протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати поставки на станцію Правда Придніпровської залізниці.
Під час дії договору в період липень-вересень 2017 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 269960017,46 грн, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі до рахунку, прибутковими ордерами, накладними, виставленими рахунками для оплати продукції та підписаним між позивачем та відповідачем актом звірки взаємних рахунків станом на 01.10.2017.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої продукції не здійснив.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 у справі № 904/8970/17 з відповідача на користь позивача стягнуто 269960017,46 грн заборгованості за договором (без урахування інфляційних витрат, 3 % річних та пені). Зазначене рішення суду відповідачем не виконано.
15.12.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої сторони домовились встановити еквівалент ціни поставленого товару в іноземній валюті - доларах США. Еквівалент ціни поставленого товару в доларах США, визначається сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни товару в гривнях зазначеної в рахунках (рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, що встановлений Національним банком України (НБУ) на день поставки товару (курс UAH/USD). Відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди сторони домовились, що оплата відповідачем товару за договором має здійснюватися в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в договорі. Відповідач зобов'язався сплатити позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Поставлений товар вважається повністю оплаченими, якщо сума фактично здійснених відповідачем платежів в гривнях за поставлену партію товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ гривні по відношенню до долара США встановленого на 0:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює ціні в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії товару, розрахованої з урахуванням доплати/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в цьому договорі.
18.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, згідно п. 1 якої відповідач визнав наявність заборгованості (загальну суму боргу) перед позивачем за договором, яка станом на дату підписання додаткової угоди становила еквівалент 16135305 доларів США 90 центів. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди № 4 сторони підтвердили, що частина заборгованості в сумі 269 960 017 грн. 46 коп. стягнута з відповідача на користь позивача на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 у справі № 904/8970/17 (частина основного боргу без врахування пені, штрафних санкцій, тощо). Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 відповідач зобов'язався сплатити позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності додатковою угодою, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений у договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком України (НБУ) на день здійснення платежу (курс UAH/USD.). Пунктом 4 додаткової угоди № 4 передбачено, що загальна сума боргу відповідача включає в себе: а) частину боргу, стягнуту в судовому порядку (пункт 2 даної угоди); б) частину боргу, нестягнуту в судовому порядку, яка може бути визначена за такою формулою: "Частина боргу, яка не стягнута в судовому порядку" = "Загальна сума боргу (еквівалент доларів США в гривнях по курс НБУ UAH/USD на день здійснення платежу та/або вимоги "позивача" відняти "частина боргу, стягнута в судовому порядку (відповідно до п. 2 угоди"). Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 4 датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в договорі. Пункт 6 додаткової угоди № 4 визначає, що у випадку несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за пунктом 3 даної угоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми невиконаного грошового зобов'язання, що становить гривневий еквівалент 4 840 591,77 доларів США. Штраф визначається (розраховується) за формулою: "Загальна сума боргу (еквівалент в доларах США)" поділити на "100%" і помножити на "30%". Відповідач зобов'язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 4 840 591,77 доларів США в день виникнення обставин несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за пунктом 3 цієї додаткової угоди, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу.
На виконання умов договору протягом липня - листопада 2017 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму, що еквівалентна 16 135 305 доларів США 90 центів, що підтверджується додатковими угодами до договору та іншими письмовими доказами, що були подані при поданні позову, є додатками до позовної заяви та знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, у період з листопада 2017 року по січень 2018 року позивачем було постановлено відповідачу товар на загальну суму, що еквівалентна 9 035 207, 66 доларів США, що підтверджується: специфікаціями 32-43 до договору, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, актами приймання - передачі товару.
Таким чином позивачем у період липня 2017 року по січень 2018 року здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму, що еквівалентна 25 170 513,57 доларів США (із розрахунку 16 135 305,9+9 035 207,66=25170513,57).
В заяві про збільшення позовних вимог, поданій до суду 27.02.2018, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 409358364,97 грн заборгованості станом на 26.02.2018 за договором № 17-0538-02/333 від 27.07.2017, 130641075,80 грн штрафу станом на 26.02.2018, 4661245,04 грн 3% процентів річних від суми боргу за період прострочки з 02.11.2017 по 26.02.2018, а всього - 544660685,81 грн.
Відповідач у відзиві на позов та наданих письмових поясненнях проти позову фактично не заперечив, послався на неможливість виконання зобов'язань через незадовільний фінансовий стан підприємства.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо виконання Договору унормовано відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України про договір поставки та договір купівлі-продажу.
Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.
Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, зважаючи на викладене, якщо в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, і передбачено, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого права, стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день заявлення відповідної вимоги.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.06.2017 у справі № 910/2013/16.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов'язань, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами статей 598 - 609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 у справі № 904/8970/17 з відповідача на користь позивача стягнуто 269 960 017,46 грн боргу за договором (без урахування інфляційних витрат, 3 % річних та пені). Зазначене рішення суду відповідачем не виконано. Станом на день подання позову та заяви про збільшення позовних вимог від 26.02.2018 відповідач не оплатив позивачу вартість поставленого товару.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 26.02.2018 загальна заборгованість відповідача за поставлений за договором товар складає еквівалент 25170513 доларів США 57 центів, що станом на 26.02.2018 складає 679318382,43 грн (по офіційному курсу 26,988658 грн за 1 долар США, який встановлений НБУ на 26.02.2018 (25170513,57*26,988658=679318382,43грн)).
З урахуванням вищезазначених преюдиціальних фактів про стягнення з відповідача на користь позивача частини боргу за договором в сумі 269960017,46 грн, позивач відповідно до умов додаткової угоди № 4 має право на стягнення з відповідача тієї частини боргу, яка не стягнута в судовому порядку та розмір якої станом на 26.02.2018 за розрахунками позивача складає 409 358 364,97 грн.
Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6 додаткової угоди № 4 сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за пунктом 3 даної угоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми невиконаного грошового зобов'язання, що становить гривневий еквівалент 4840591,77 доларів США. Штраф визначається (розраховується) за формулою: "Загальна сума боргу (еквівалент в доларах США)" поділити на "100%" і помножити на "30%". Відповідач зобов'язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 4 840 591,77 доларів США в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов'язання відповідача за пунктом 3 цієї додаткової угоди, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу.
Таким чином, згідно діючого законодавства та пункту 6 додаткової угоди № 4 позивач просить стягнути з відповідача штраф, розмір якого за розрахунками позивача станом на 26.02.2018 складає 130 641 075,80 грн (по офіційному курсу 26,988658 грн за 1 долар США, який встановлений НБУ на 26.02.2018).
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми, розмір яких за розрахунками позивача станом на 26.02.2018 складає 4661245,04 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суд встановив їх відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати отриманого товару.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 616700,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 005393043) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (51901, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085) суму заборгованості в розмірі 409358364,97 грн, штраф в сумі 130641075,80 грн, 3% річних в сумі 4661245,04 грн та 616700,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 19.04.2018.
Суддя ОСОБА_5