Справа № 573/577/18
Провадження №1-кп/573/82/18
іменем України
17 квітня 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілої: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06 квітня 2018 року за № 12018200130000152 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Головачі Білопільського району Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, не інваліда, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого
за ч. 1 ст. 186 КК України,
05 квітня 2018 року близько 18.00 години ОСОБА_4 проходив повз господарства за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_5 та побачив качок, які паслися біля двору та належать останній і вирішив викрасти одну з них.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 впіймав одну качку, вагою 3 кг та взявши під праву руку хотів йти у напрямку до центра с. Горобівка, але у цей час ОСОБА_5 через вікно помітила, що ОСОБА_4 стоїть біля її подвір'я та руками тримає одну із качок та відкривши вікно, почала кричати на ОСОБА_4 , вимагаючи, щоб останній повернув викрадену качку.
ОСОБА_4 почувши та побачивши ОСОБА_5 зрозумів, що його дії викрито, та продовжуючи реалізацію задуманого, утримуючи викрадене майно, швидким кроком пішов у напрямку центра села.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 210 грн.
Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Виконуючи вказані протиправні дії, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій у виді завдання матеріальної шкоди ОСОБА_5 та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
Своїми вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Під час досудового розслідування 12 квітня 2018 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
13 квітня 2018 року до Білопільського районного суду надійшов обвинувальний акт із зазначеною угодою про примирення.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, попросив вибачення у потерпілої. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 186 КК України у виді громадських робіт строком 240 годин. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 підтримали угоду про примирення, просилили її затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, не заперечувала проти затвердження угоди про примирення.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 , виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468, ч. 3 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною 1 статті 475 КПК України передбачено, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 186 КК, які згідно зі ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом також роз'яснено ОСОБА_4 те, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального і Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для примирення.
Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, активно сприяв його розкриттю, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання. За місцем проживання обвинувачений характеризується як особа, щодо якої компрометуючих матеріалів не надходило, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, на даний час не працює (а. с. 16 -19 ).
ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженої міри і виду покарання. Характер взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов'язань свідчить про можливість їх виконання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідності до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ - качка білого кольору, вагою 3 кг, яка передана на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - залишити останній як власнику.
У ході досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 314, 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 12 квітня 2018 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України і призначити йому узгоджене сторонами покарання за цим законом у виді громадських робіт строком 240 (двісті сорок) годин.
Речовий доказ: качка білого кольору, вагою 3 кг, яка передана на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - залишити останній як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя