Справа № 750/286/18
Провадження № 2/750/621/18
17 квітня 2018 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,
з участю: секретаря судового засідання - Скакун М. Ю., позивача - ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача - адвоката ОСОБА_3, представника третьої особи (Чернігівської міської ради) - Сахарової К. О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6;
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;
16.01.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (далі - відповідач) про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, власником якої зазначено відповідача.
В обґрунтування позову послався на скасування пункту 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 № 86 на підставі якого у відповідача виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1. Позивач також вказує, що його сім'я вселилася в зазначену вище квартиру на законних підставах; він користується квартирою саме на правах її наймача, а наявність не скасованого свідоцтва, яким посвідчується право власності відповідача на квартиру, створює перешкоди в приватизації квартири членами його сім'ї та порушує його житлові права.
У судовому засіданні позивач пред'явлений позов підтримав і наполягав на задоволенні; представник Чернігівської міської ради підтримала правову позицію позивача, при цьому просила визнати свідоцтво про право власності на квартиру недійсним і скасувати його.
Представник відповідача вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Він стверджує, що спірна квартира побудована за кошти відповідача, а тому є власністю товариства і не підлягає приватизації. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на відсутність в природі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке видано саме на ім'я відповідача.
Інші учасники справи не з'явилися, про час і місце її розгляду сповіщалися належним чином.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини:
1. Позивач проживає в АДРЕСА_1 (далі - Квартира), в яку вселився на підставі ордеру від 12.11.1997 № 4, який видано закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету (а.с. 16).
Натепер Квартира є власністю відповідача, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.10.2010 року (а.с. 20; далі - Свідоцтво).
2. В якості підстави для визнання недійсним і скасування Свідоцтва позивач посилається на скасування рішенням Чернігівської міської ради від 28.02.2017 № 16/VII-30 пункту 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 № 86, яким проектному ремонтно-будівельному орендному підприємству «Чернігівоблбуд» виділено квартири з № 1 по № 40 в будинку 4 по вулиці Просвіти (а.с. 25, 139).
Суд констатує, що Свідоцтво, яке позивач просить визнати недійсним і одночасно скасувати, що є неможливим, видано відповідачу не на підставі пункту 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 № 86, а на підставі пункту 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.03.2010 № 48, яким Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації доручено оформити закритому акціонерному товариству «Чернігівоблбуд» свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в тому числі й на спірну Квартиру.
Втім, пункт 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.03.2010 № 48 незаконним не визнано та не скасовано, а скасування пункту 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 № 86 безпосередньо на дійсність Свідоцтва не впливає.
3. Як убачається з позовної заяви (а.с. 7, 8), метою цього позову є захист права позивача на приватизацію Квартири.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з положеннями частини першої статті 2 цього Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Статтею 61 Житлового кодексу Української РСР (далі - Кодекс) встановлено, що договір найму в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі і на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацію) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За приписом статті 58 Кодексу ордер видається виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування і є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
По справі встановлено, що позивач не отримував ордер виконавчого комітету Чернігівської міської ради на вселення в спірну Квартиру, а той ордер, який був виданий йому відповідачем, не відповідає вимогам статті 58 Кодексу, а тому не є підставою для вселення в Квартиру саме на правах її наймача; на думку суду, виданий відповідачем ордер може свідчити лише про його згоду на вселення в Квартиру сім'ї відповідача та користування нею.
Крім того, позивач не надав суду докази укладення з наймодавцем у письмовій формі договору найму Квартири, а також докази належності Квартири до державного або громадського житлового фонду.
4. За приписом частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право юридичної особи мирно володіти своїм майном гарантується й статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Натепер, ані держава, ані Чернігівська міська рада як орган місцевого самоврядування не оспорюють право власності відповідача на Квартиру на свою користь. Водночас, права фізичної особи як наймача житла, в розумінні Житлового кодексу Української РСР, є похідними від права власності держави на житло, яким держава розпоряджається на власний розсуд - у тому числі - може передавати його безоплатно у власність громадянам. У той же час, чинне законодавство України містить норм які зобов'язують осіб приватного права, яким є відповідач, у супереч їхньої волі безоплатно передавати належне їм майно безоплатно у власність іншім особам.
Таким чином, позивач може набути право на приватизацію Квартири лише після зміни форми власності та переведення Квартири до державної або комунальної форми власності.
Виходячи з цього вважається, що позивач не довів у суді наявність у нього потенційного права на приватизацію Квартири і, як наслідок цього, - права звернення з цим позовом.
5. Наведені в пунктах 2-4 мотивувальної частини рішення висновки суду в сукупності є безумовною підставою для відмови в задоволенні цього позову.
Керуючись статтями 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів від дня проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Суддя В. О. Коверзнев