17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2778/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Іваницький О.Р.,
час ухвалення рішення - не вказано,
місце ухвалення рішення - м. Зборів,
дата складання повного тексту рішення - 20 березня 2018 року,
19 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнати незаконною і скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0001/40300/18 від 30 січня 2018 року, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч ч. 4 ст. 526 Митного кодексу України митниця необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, незаконно винесла дану постанову.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неодноразові клопотання позивача про перенесення розгляду справи є зловживанням своїми правами з метою затягування розгляду справи і, як наслідок уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, а тому при здійснені провадження у справі про порушення митних правил № 0001/40300/18 від 30 січня 2018 року конституційні права правопорушника не порушено, протокол про порушення митних правил складено на законних підставах у відповідності до вимог ст. 494 Митного кодексу України, постанову про накладення адміністративного стягнення винесено обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 522-527 Митного кодексу України і процесуальні підстави для її скасування відсутні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що особисто своєї вини у вчиненні порушення митних правил не визнавав та не визнає. Відповідачем було протиправно позбавлено позивача прав, закріплених у ст. 498 Митного кодексу України, а також обмежено в ефективному засобі юридичного захисту в національному органі(митниці), чим порушено ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не зважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, всупереч ч. 4 ст. 526 Митного кодексу України, Тернопільська митниця ДФС необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення, незаконно винесла постанову в справі про порушення митних правил № 0001/40300/18.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.
Позивач не з'явився та явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2017 року Тернопільською митницею ДФС отримано лист Житомирської митниці ДФС щодо відсутності в єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України інформації про вивезення за межі митної території України автомобіля Форд Мондео р.н. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що даний автомобіль ввезений на митну територію України ОСОБА_1 в митному режимі транзит шляхом вибору смуги руху «зелений коридор».
Листом Тернопільської митниці ДФС від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 запрошувався на 22 грудня 2017 року для надання пояснення з приводу порушення строку доставки транспортного засобу до органу доходів, проте надіслав прохання про продовження строку явки для надання пояснення.
28 грудня 2017 року листом Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_1 повторно запрошувався на 03 січня 2018 року, проте не прибув та заяви про продовження строку до цієї дати не подав.
Також, 28 грудня 2017 року Тернопільською митницею ДФС складено протокол про порушення ОСОБА_1 митних правил в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 15 січня 2018 року. Вказаний протокол позивач отримав 05 січня 2018 року.
14 січня 2018 року на адресу Тернопільської митниці ДФС поступило клопотання позивача про перенесення розгляду справи, яке задоволено та повторно призначено розгляд на 30 січня 2018 року.
29 січня 2018 року Тернопільській митниці ДФС надійшло ще одне клопотання від позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату.
30 січня 2018 року, враховуючи, що позивачем не надано будь яких підтверджуючих документів про поважність причин неявки для розгляду, справа була розглянута та постановлена постанова в справі про порушення митних правил № 0001/40300/18, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту 28 діб; 3) для авіаційного транспорту 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) 90 діб.
Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, обов'язковим елементом складу зазначеного правопорушення є перевищення строку транзитних перевезень транспортних засобів більш як на десять діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Наявними матеріалами справи, а саме, витягом з ЄАІС Держмитслужби України, встановлено, що 04 листопада 2017 року громадянином України ОСОБА_1 було ввезено в Україну автомобіль марки Форд Мондео р.н. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1, в митному режимі «транзит», по смузі руху «зелений коридор». При цьому, станом на 03 січня 2018 року вказаний автомобіль з митної території України вивезеним та поміщеним у інший режим не значиться, із заявою проханням продовження терміну перебування на митній території України ОСОБА_1 не звертався(а.с.36,44).
Факт ввезення зазначеного автомобіля на митну територію України, як і факт його перебування по сьогоднішній день на митній території України, позивачем не спростовується.
07 грудня 2017 року Тернопільська митниця ДФС листом № 19-70-20-01/11/Д/1114 запросила позивача прибути 22 грудня 2017 року на 09:30 год. для надання пояснення з приводу порушення строку доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів(а.с.37). Однак, позивачем надіслано прохання продовження строку явки для надання пояснень(а.с.39).
28 грудня 2017 року позивача листом № 19-70-20-01/11/Д/1163 знову запрошено прибути 03 січня 2018 року на 09:15 год для надання пояснень із вищевказаних питань до Тернопільської митниці ДФС(а.с.40). З матеріалів справи слідує, що позивач не прибув і із заявами не звертався.
03 січня 2018 року головним державним інспектором оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Тернопільської митниці ДФС Дитинник Г.В. було складено протокол про порушення митних правил № 0001/40300/18 відносно ОСОБА_1(а.с.31-32).
Про складення зазначеного протоколу та дату розгляду справи позивача було повідомлено листом за № 44/Д/19-70-20-01 від 03 січня 2018 року, отриманим ним поштою 05 січня 2018 року разом із примірником відповідного протоколу, що підтверджується витягом із офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта»(а.с.33-35).
Разом з тим, 04 січня 2018 року на адресу Тернопільської митниці ДФС надійшло від позивача прохання продовження строку явки для надання пояснень(а.с.45).
12 січня 2018 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Тернопільської митниці ДФС клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікуванні(а.с.46). На підтвердження поважності причин неприбуття у призначену до розгляду справи дату позивачем було надано копію листка непрацездатності про його перебування на амбулаторному лікуванні з 12 січня 2018 року по 16 січня 2018 року(а.с.51).
Листом Тернопільської митниці ДФС за № 263/Д/19-70-20-02 від 16 січня 2018 року позивачу було повідомлено, що розгляд справи перенесено на 11:00 год. 30 січня 2018 року та запропоновано прибути для участі у її розгляді. Також, позивача повідомлено про те, що він може надати пояснення з приводу обставин порушення строку доставки автомобіля до або на час розгляду цієї справи та доведено до відома, що він зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами. Копію листа було отримано ним 22 січня 2018 року(а.с.47-49).
29 січня 2018 року на адресу Тернопільської митниці ДФС від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи(а.с.50). Жодних належних доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у призначену до розгляду справи дату позивачем надано не було.
30 січня 2018 року в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Тернопільської митниці ДФС, радник податкової та митної справи ІІ рангу, Петрук В.І. було винесено постанову № 0001/40300/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн(а.с.52-54).
Щодо доводів апелянта про порушення його прав при розгляді справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Тернопільської митниці ДФС, радник податкової та митної справи ІІ рангу, Петрук В.І. дійшов висновку про недобросовісне використання позивачем процесуальних прав, передбачених ст. 498 МК України, ненадання позивачем підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості прибуття для участі у розгляді справи, та вважав можливим розглянути справу у його відсутність.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Разом із тим, згідно із ч. 3 ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
З матеріалів справи слідує, що доказів поважності причин неявки 30 січня 2018 року, тобто коли було розглянуто справу та винесено оскаржувану постанову, позивачем, як до митного органу, так і до суду, не надано.
Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач листами від 07 грудня 2017 року № 19-70-20-01/11/Д/1114 та від 28 грудня 2017 року № 19-70-20-01/11/Д/1163 викликався до Тернопільської митниці ДФС для надання особистих пояснень з приводу законності підстав перебування транспортного засобу на митній території України. При цьому, ОСОБА_1 жодного разу до митного органу не прибув і листами від 20 грудня 2017 року та від 04 січня 2018 року з тих, чи інших причин клопотав про перенесення його виклику на іншу дату.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з його боку було вжито всіх можливих заходів для забезпечення процесуальних прав позивача, передбачених ст. 498 МК Кодексу, і жодним чином його не було обмежено в ефективному засобі юридичного захисту, про який йдеться у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2018 року у справі № 599/264/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін