Справа № 588/342/18
2/588/264/18
16.04.2018 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Долі Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Тростянецька районна державна нотаріальна контора, Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області, Державний реєстратор Тростянецької міської ради Манченко Ольга Олександрівна, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,
ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому указує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складалось із земельної частки (паю) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Рассвет» Тростянецького району Сумської області. На час відкриття спадщини позивач була неповнолітньою (повних 14 років) і перебувала на навчанні в Сумській школі-інтернат.
20.12.2008 за заявою ОСОБА_3, рідної тітки позивача, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, Тростянецькою районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №842/2008 (номер у спадковому реєстрі: 46090997) та 24.02.2017 відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищеуказану земельну частку (пай).
В подальшому відповідачу успадкована земельна частка (пай) була виділена в натурі та зареєстровано право власності на земельні ділянки, розташовані на території Люджанської сільської ради Тростянецького району: -площею 3,6151 гектар, кадастровий номер НОМЕР_4; - площею 0,2264 гектар, кадастровий номер НОМЕР_5; - площею 0,5524 гектар, кадастровий номер НОМЕР_6.
Позивач у своїй заяві від 28.12.2017, направленої до Тростянецької районної державної нотаріальної контори, повідомила державного нотаріуса про бажання прийняти спадщину, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 Натомість, державний нотаріус у своєму листі повідомив, що строк прийняття спадщини сплинув, тому заява не може бути прийнята до уваги.
Повторно звернувшись до державного нотаріуса із заявою від 30.01.2018 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу повідомили, що спадщину успадкувала ОСОБА_3
Посилаючись на те, що позивач із заявою до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини не зверталася, на час відкриття спадщини була неповнолітньою, а отже, відповідно ч.4 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, як спадкоємиця першої черг, вжила заходів досудового врегулювання питання отримання та оформлення спадщини, але нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а в інший спосіб захистити свої права не має можливості, позивач просить суд: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори у порядку заміщення державного нотаріуса Тростянецької районної державної нотаріальної контори 24.02.2017 та зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за №308, у спадковому реєстрі за №60296103 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; 2) визнати за позивачем у порядку спадкування право власності на земельні ділянки з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер НОМЕР_4 площею 3,6151 га; кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,2264 га; кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0,5524 га.
Сторони та треті особи у підготовче судове засідання не з'явилися, подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, при тому позивач позовні вимоги підтримала, просила прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні, а відповідач позов визнала та просила прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні.
Крім того, відповідач у відзиві на позов указала, що після смерті ОСОБА_5 вона успадкувала земельну частку (пай), яка була виділена у натурі на місцевості. Вона визнає ту обставину, що ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_5, на момент його смерті була неповнолітньою та відповідно до приписів ч.4 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька.
Представник третьої особи Тростянецької районної державної нотаріальної контори у своїй заяві вказав на відсутність претензій щодо заявлених вимог.
Представник третьої особи Тростянецької РДА подав заяву про визнання заявлених вимог, відсутність заперечень.
Представник третьої особи Тростянецької міської ради подав заяву про те, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Відповідно до ст.247 ЦПК України суд не проводить фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частина 4 статті 206 ЦПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Ураховуючи заяви сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що є підстави для задоволення позову.
Письмовими доказами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Люджа Тростянецького району Сумської області помер ОСОБА_5, що підтверджується копієюсвідоцтва про його смерть (а.с.17).
Факт родинних зв'язків між позивачем та померлим ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача та копію свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_6, під час якого своє дівоче прізвище «ОСОБА_2» позивач змінила на «ОСОБА_2» (а.с.15,16).
Після смерті ОСОБА_5відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Рассвет» Тростянецького району Сумської області, яка належала померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, виданого 25.07.2012 року Тростянецькою районною державною адміністрацією та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 27.03.1996 за № 436 (а.с.18).
Спадкоємицею майна померлого ОСОБА_5 була його донька ОСОБА_2, яка на час відкриття спадщини була неповнолітньою у віці 14 років (народилася 15.11.1989 року) і перебувала на навчанні в Сумській школі-інтернат.
На підставі заяви рідної тітки позивача - ОСОБА_3, про що остання підтвердила у відзиві на позов, Тростянецькою районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №842/2008 (номер у спадковому реєстрі: 46090997) та 24.02.2017 на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за №308 (а.с.18,19). Відповідно до указаного свідоцтва, ОСОБА_3 успадкувала право на вищеуказану земельну частку (пай) (а.с.18).
Успадкована земельну частка (пай) була виділена у натурі на місцевості, присвоєно кадастрові номери та за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на наступні земельні ділянки розташовані на території Люджанської сільської ради Тростянецького району:
- площею 3,6151 гектар, кадастровий номер НОМЕР_4;
- площею 0,2264 гектар, кадастровий номер НОМЕР_5;
- площею 0,5524 гектар, кадастровий номер НОМЕР_6 (а.с.20-37).
Право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано Державним реєстратором Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольгою Олександрівною, рішеннями від 29 травня 2017 року за №№ 35411159, 35411579, 35411937 (а.с.20-21).
Згідно ч.ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини
З приводу прийняття спадщини після смерті батька та отримання свідоцтва про право на спадщину позивач зверталася із заявами від 28.12.2017 та від 30.01.2018 до Тростянецької районної державної нотаріальної контори, але отримала відмову у зв'язку із тим, що строк прийняття спадщини сплинув 16.04.2004, а також у зв'язку з тим, що спадщина оформлена сестру померлого ОСОБА_3 (а.с.38,39).
Розглядаючи вимоги позивача про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,
Відповідно до приписів пунктів 4 та 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ним Кодексом.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК України.
Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом ст.392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як роз'яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.
Відповідно до норм статі 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Зважаючи на те, що позивач на час відкриття спадщини була неповнолітньою, а отже, згідно із ч.4 ст.1268 ЦК України, незалежно, де і з ким проживала і чи подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а отже, позивач вважається такою, що прийняла спадщину.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи те, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 було оформлене на ім'я сестри померлого ОСОБА_3 без урахування прав спадкоємиці першої черги - доньки померлого ОСОБА_2, яка відповідно до ст.1268 ЦК України, прийняла спадщину батька, внаслідок чого спадкові права останньої були порушені, суд вважає, що таке свідоцтво повинно бути визнане недійсним.
Отже, встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону й не порушує права, свободи, інтереси інших осіб. Підстав для відмови у прийнятті визнання позову відповідачем не знайдено, тому відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.142 ЦПК України, суд під час винесення рішення вирішує питання розподілу судових витрат. Позивач у поданій письмовій заяві не просила відшкодовувати понесені нею судові витрати. Але, суд, ураховуючи ч.2 ст.142 ЦПК України, вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, так як відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.142,200,206,259,264,265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: Тростянецька районна державна нотаріальна контора, Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області, Державний реєстратор Тростянецької міської ради Манченко Ольга Олександрівна про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори у порядку заміщення державного нотаріуса Тростянецької районної державної нотаріальної контори 24.02.2017 та зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за №308, у спадковому реєстрі за №60296103 - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1).
Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_8 від 14.01.2016, РНКОПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) право власності на земельні ділянки з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:
-площею 3,6151 га, кадастровий номер НОМЕР_4;
-площею 0,2264 га, кадастровий номер НОМЕР_5;
-площею 0,5524 га, кадастровий номер НОМЕР_6, у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Люджа Тростянецького району Сумської області.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Тростянецькому районі Сумської області повернути ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_8 від 14.01.2016, РНКОПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) 50% сплаченого судового збору у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп., згідно квитанції ПРИВАТБАНК №0.0.976101373.1 від 28.02.2018 (Отримувач коштів: УДКСУ у Тростянецькому районі 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37344688, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ в м.Суми, код Банку отримувача 837013, рахунок отримувача: 31216206700388).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.С. Линник